Глава 94. Перша велика подорож

Минуло ще кілька місяців.

Одного вечора Данило повернувся додому незвично задоволений.

— У мене є пропозиція.

Оголосив він з порога.

Микита миттєво відірвався від конструктора.

Донечка підняла голову від книжки з картинками.

Софія одразу насторожилася.

— Коли ти так говориш, це завжди закінчується пригодами.

— Цього разу хорошими.

Данило дістав із кишені кілька конвертів.

— Ми їдемо у відпустку.

Усією родиною.

У будинку запанувала тиша.

А потім вибух радості.

— До моря?

Закричав Микита.

— До моря!

— З басейном?

— Із басейном.

— З морозивом?

— З морозивом теж.

Микита підстрибнув від радості.

А донечка серйозно запитала:

— А я теж їду?

Усі засміялися.

— Особливо ти.

Відповіла Софія.

Через кілька днів родина вирушила в дорогу.

Для дітей це була справжня пригода.

Микита весь час дивився у вікно.

Донечка засипала всіх запитаннями.

— А коли море?

— Скоро.

Через п'ять хвилин:

— А зараз уже скоро?

— Майже.

І ще через п'ять хвилин:

— А тепер?

Данило тільки сміявся.

Коли вони нарешті приїхали, діти першими побігли до пляжу.

Микита одразу почав будувати величезний замок із піску.

А сестра стала поруч і почала командувати.

— Тут буде вежа.

Тут двері.

Тут мій палац.

— А мій?

Запитав брат.

— Ти будеш охоронцем.

Данило голосно розсміявся.

— Софіє, здається, наша генералша росте.

— Тепер зрозумів, через кого мені було так важко під час вагітності?

Того вечора вся родина сиділа на березі моря.

Сонце повільно ховалося за горизонтом.

Микита збирав мушлі.

Донечка заснула на руках у Данила.

Софія дивилася на них і відчувала спокій.

Колись вони боролися за право бути разом.

Колись боялися втратити одне одного.

Колись їхнє життя було сповнене випробувань.

А зараз вони сиділи біля моря.

Поруч були діти.

Родина.

Любов.

— Про що задумалася?

Тихо запитав Данило.

— Про те, що ми щасливі.

Він усміхнувся.

— Так.

І ми це заслужили.

Софія взяла його за руку.

А хвилі тихо шуміли поруч.

І вперше за багато років вони обоє відчули, що можуть просто насолоджуватися життям.

Без страху за майбутнє.

Тому що найцінніше вже було поруч із ними.