Глава 92. Хрещення маленької принцеси

Минуло кілька місяців після народження донечки.

Маленька дівчинка вже впевнено посміхалася всім навколо і, як жартував Данило, чудово вміла керувати всією родиною одним поглядом.

Одного вечора Софія нагадала:

— Нам потрібно визначитися з хрещенням.

— Я давно готовий.

Відповів Данило.

— Залишилося лише вирішити, хто стане хрещеними.

І тут почалися справжні сімейні дебати.

— Я!

Одразу вигукнув Андрій.

— Тебе ніхто ще не запрошував.

Засміялася Софія.

— Але я найкращий кандидат.

— Це ще треба довести.

Відповів Данило.

Кілька днів у родині точилися жарти та обговорення.

Зрештою рішення було прийнято.

Хрещеними стали найближчі люди, яким молоді батьки довіряли як собі.

День хрещення видався сонячним і теплим.

Біля церкви зібралася вся родина.

Олег виглядав особливо щасливим.

— Колись я навіть не мріяв про такий день.

Тихо сказав він Софії.

— А тепер у вас двоє онуків.

Усміхнулася вона.

— І найкраща невістка.

Софія засміялася.

Маленька принцеса поводилася спокійно майже всю церемонію.

— Невже сьогодні без характеру?

Пошепки сказав Данило.

Наче почувши батька, донечка голосно заявила про себе на всю церкву.

Усі навколо засміялися.

— Ось тепер впізнаю свою доньку.

Гордо сказав Данило.

Після церемонії вся родина поїхала до будинку Софії та Данила.

У саду були накриті столи.

Лунала музика.

Діти бігали між гостями.

Микита дуже серйозно стежив за сестрою.

— Це моя сестричка.

Постійно нагадував він усім.

— Ми знаємо.

Засміявся Андрій.

— Просто нагадую.

За святковим столом Олег підняв келих.

— Сьогодні я хочу сказати лише одне.

Життя не завжди буває легким.

Ми всі проходили через випробування.

Але найголовніше — ми залишилися родиною.

Він подивився на Данила.

Потім на Софію.

На Микиту.

На маленьку онуку.

— І тепер наша родина стала ще більшою.

Нехай ці діти ростуть у любові, яку ми так довго шукали.

Усі підняли келихи.

А Софія подивилася на донечку, яка мирно спала на руках Данила.

І зрозуміла:

це не просто свято.

Це ще один доказ того, що після всіх випробувань доля подарувала їм найбільше щастя — бути разом.