Глава 89. Новий розділ життя

Минуло кілька місяців після народження донечки.

Будинок остаточно змінився.

Тепер тут панували два дитячі голоси.

Один гучний і впевнений — Микитин.

Другий тихенький і вимогливий — маленької принцеси.

Софія поступово поверталася до звичного життя.

Важка вагітність залишилася позаду.

Нарешті вона могла спокійно насолоджуватися материнством.

Без лікарень.

Без постійних переживань.

Без страху.

Одного ранку Данило прокинувся від незвичного шуму.

Він відкрив очі й побачив дивну картину.

Микита сидів біля колиски сестрички й щось їй пояснював.

Дуже серйозно.

— А потім я тебе навчу кататися на велосипеді.

І нікому не дозволю тебе ображати.

Данило ледве стримав сміх.

— Сину, їй лише три місяці.

— Треба готуватися завчасно.

Важливо відповів Микита.

Данило лише похитав головою.

— Вона точно матиме найкращого брата.

Маленька дівчинка відкрила очі й одразу почала голосно вимагати уваги.

— Бачиш?

Засміявся Данило.

— Уже командує.

— Я ж казав.

Гордо відповів Микита.

Того дня до них приїхали батьки.

Олег привіз нову іграшку для онуки.

Ірина — цілий пакет дитячого одягу.

— Мамо, вона ще не встигає все це носити.

Засміялася Софія.

— Нехай буде.

Відповіла Ірина.

— Бабуся має право балувати онуків.

Усі засміялися.

Увечері, коли діти вже спали, Данило і Софія сиділи на терасі.

Було тихо.

Лише легкий вітер колихав дерева в саду.

— Про що думаєш?

Запитала Софія.

Данило усміхнувся.

— Про те, як швидко змінилося наше життя.

— І?

— І про те, що я б нічого не змінив.

Софія поклала голову йому на плече.

— Навіть те безглузде парі в університеті?

Данило засміявся.

— Особливо його.

Бо інакше я б не зустрів тебе.

Софія усміхнулася.

Колись їхня історія почалася з дурного жарту.

Потім були біль.

Розлука.

Непорозуміння.

Боротьба.

А тепер поруч у дитячих кімнатах спали двоє дітей.

Їхні діти.

Їхнє майбутнє.

І Данило зрозумів:

справжнє щастя — це не велика компанія.

Не гроші.

Не успіх.

Справжнє щастя зараз спить у сусідній кімнаті під двома маленькими ковдрами.

І заради цього варто було пройти весь шлях до кінця.