Глава 84. В очікуванні донечки

Уся вагітність давалася Софії дуже важко.

На відміну від першої, коли вона чекала Микиту, тепер майже кожен місяць приносив нові труднощі.

Втома.

Слабкість.

Безсонні ночі.

Постійні хвилювання всієї родини.

Софія іноді жартувала:

— Якщо ця дитина не народиться адвокатом, то я буду дуже здивована. Уже зараз вона виграє всі суперечки.

Усі сміялися.

Але переживали.

Данило майже не відходив від дружини.

Олег контролював, щоб у будинку завжди було все необхідне.

Ірина телефонувала по кілька разів на день.

Олександр стежив, щоб Данило хоча б іноді відпочивав.

Андрій регулярно приїжджав із подарунками для майбутньої племінниці.

Саме так.

Уся родина вже була впевнена.

Народиться дівчинка.

— Звідки ви це взяли?

Сміялася Софія.

— Дуже просто, — відповіла Ірина.

— Коли ти носила Микиту, то була спокійна.

А тепер ми всі переживаємо разом із тобою.

— Це не доказ.

— Для мами це доказ.

Гордо відповіла Ірина.

Навіть Микита вже говорив усім друзям:

— У мене буде сестричка.

— А якщо братик?

Запитав одного разу Данило.

Микита серйозно задумався.

— Ні.

Сестричка.

Усі засміялися.

Останні тижні перед пологами здавалися нескінченними.

Софія втомилася.

Не від людей.

Не від родини.

А від самого очікування.

Одного вечора вона сиділа на терасі разом із Данилом.

Поклавши голову йому на плече.

— Я більше не можу.

— Що сталося?

Одразу стривожився він.

— Я хочу вже народити.

Щоб усі заспокоїлися.

Особливо ти.

Данило засміявся.

— Я спокійний.

— Брешеш.

— Трохи.

Вона усміхнулася.

— Мені здається, що ця дитина вже знає, як усіх тримати в напрузі.

Данило ніжно поклав руку на її живіт.

— Можливо, вона просто чекає ідеального моменту.

— Вона точно твоя донька.

Уперта.

— Наша донька.

Виправив він.

Уперше за довгий час Софія побачила в його очах те саме хвилювання, яке було перед народженням Микити.

Тільки тепер воно стало ще сильнішим.

Бо вони знали, наскільки дорогоцінною є родина.

У будинку вже була готова дитяча кімната.

Маленьке ліжечко.

Іграшки.

Рожеві ковдрочки, які Ірина потайки купувала останні місяці.

Попри те, що стать дитини офіційно ще не була підтверджена.

Олег лише сміявся:

— Якщо народиться хлопчик, у нас будуть дуже красиві рожеві ковдри.

Ірина відповідала:

— Народиться дівчинка.

Я знаю.

Того вечора вся родина знову зібралася разом.

І вперше за багато років усі чекали не на завершення чергової проблеми.

Не на результати суду.

Не на розкриття інтриг.

Вони чекали нового життя.

Маленької людини, яка вже стала частиною їхньої великої родини.

І кожен із них знав:

коли вона народиться, світ знову стане трохи кращим.

А Софія, дивлячись на чоловіка, сина і рідних людей поруч, подумала лише про одне:

усі труднощі були варті цього щастя.