Глава 77. Ціна ненависті.

Карина сиділа біля маленького вікна ізолятора.

Вперше за багато років навколо не було нікого.

Ні охорони, яка виконувала накази.

Ні юристів.

Ні знайомих.

Ні людей, якими можна було керувати.

Лише вона і її думки.

Вона згадувала своє життя.

І що довше думала, то більше розуміла одну страшну річ.

Усе, заради чого вона жила, зникло.

Колись вона мріяла забрати собі життя Дарини.

Не буквально.

А її місце.

Її чоловіка.

Її родину.

Її щастя.

Потім захотіла забрати майбутнє Данила.

Його право бути спадкоємцем.

Його право бути сином Олега.

Його право бути щасливим.

А останніми роками вона захотіла ще більше.

Знищити фірму Данила та Софії.

Забрати компанію Олега.

Переписати все на себе через підставні компанії та фінансові махінації.

Їй здавалося, що якщо вона отримає все це, то нарешті стане щасливою.

Але тепер вона сиділа в маленькій кімнаті й розуміла:

у неї ніколи цього не було.

Олег більше не був її чоловіком.

Навіть тоді, коли жив поруч.

Його серце завжди належало Дарині.

Данило ніколи не був її сином.

Вона сама зробила все, щоб він не став для неї рідною людиною.

Гроші не були її.

Більша частина статків належала Олегу та його бізнесу.

Фірма теж не була її.

Вона лише намагалася привласнити те, що будували інші.

Карина заплющила очі.

Вона програла не зараз.

Не тоді, коли її викрили.

Не тоді, коли прийшли слідчі.

Вона програла багато років тому.

У той день, коли вирішила руйнувати чуже життя замість того, щоб будувати своє.

Тепер попереду була невідомість.

Суд.

Рішення.

Нове життя, яке вона вже не могла контролювати.

А в цей самий час Данило сидів у своєму будинку.

Софія тримала на руках їхнього маленького сина.

Олег приїхав у гості до онука.

Олександр і Ірина сміялися на кухні.

Родина жила.

Попри все, що сталося.

Попри роки болю.

Попри втрати.

Карина дивилася у темне вікно і вперше зрозуміла:

можна забрати гроші.

Можна зруйнувати репутацію.

Можна роками будувати інтриги.

Але неможливо відібрати у людей справжню любов і родину.

І саме це стало її найбільшою поразкою.

Бо в гонитві за чужим життям вона втратила власне.

А тепер залишилася сам на сам із наслідками своїх рішень і питанням, на яке вже ніхто не міг відповісти:

яким могло бути її життя, якби одного дня вона просто дозволила собі бути щасливою?