Глава 63. Правда, прихована двадцять років

Аудит тривав уже другий тиждень.

Карина нервувала дедалі більше.

Вона намагалася контролювати кожен рух Олега.

Кожен дзвінок.

Кожну зустріч.

Але не помітила, як аудитори дісталися архіву, який ніхто не відкривав майже двадцять років.

— Олеже, ти повинен це побачити.

Голос головного аудитора був незвично серйозним.

Олег, Данило та Олександр одразу приїхали до офісу.

На столі лежала стара папка.

Пожовклі документи.

Старі листи.

Копії договорів.

І одна фотографія.

Данило завмер.

На фото була його мама.

Молода.

Усміхнена.

Щаслива.

Така, якою він її майже не пам'ятав.

— Звідки це? — тихо запитав він.

Аудитор відкрив папку.

— Ми знайшли це серед старих корпоративних документів.

Олег відчув, як серце почало битися швидше.

У документах ішлося про події двадцятирічної давності.

Про час, коли його перша дружина ще була жива.

І коли Карина лише починала з'являтися в його житті.

Олександр уважно читав сторінку за сторінкою.

Його обличчя ставало дедалі серйознішим.

— Боже мій...

— Що там? — запитав Данило.

Олександр повільно підняв голову.

— Тут є свідчення того, що Карина навмисно дискредитувала твою матір.

У кімнаті стало тихо.

З документів випливало страшне.

Карина роками поширювала неправдиву інформацію про першу дружину Олега.

Підробляла листування.

Створювала конфлікти.

Переконувала людей, що та нібито веде подвійне життя.

Що приховує фінансові проблеми.

Що шкодить родині.

— Ні...

Олег важко опустився в крісло.

— Ні...

Він перечитував документи знову і знову.

Не вірячи власним очам.

Найболючішим був останній лист.

Лист, який так і не дійшов до нього двадцять років тому.

Лист його дружини.

У ньому вона просила зустрітися.

Пояснити ситуацію.

Врятувати сім'ю.

Але лист був перехоплений.

І так ніколи не потрапив до Олега.

Данило мовчав.

Уперше в житті він відчув не злість.

А порожнечу.

— Вона забрала у мене маму...

Його голос зламався.

— Вона забрала у мене можливість пам'ятати її поруч.

Олег закрив очі.

Перед ним промайнули всі роки.

Самотній син.

Постійні сварки.

Відстань між ними.

Біль.

Образи.

І вперше він зрозумів, що частина цієї прірви була створена навмисно.

Того вечора ніхто довго не міг говорити.

Навіть Софії вирішили нічого не повідомляти одразу.

Вона мала відновлюватися після пологів.

Олег поїхав додому.

І вперше за багато років дивився на Карину зовсім іншими очима.

Не як на дружину.

Не як на партнерку.

А як на людину, яка двадцять років тому почала руйнувати його родину.

А Карина, як і раніше, була впевнена, що її план майже завершений.

Не знаючи, що серед старих архівів знайшлася правда, здатна зруйнувати не лише її майбутнє.

А й усю брехню, на якій вона будувала своє життя протягом двох десятиліть.