Глава 62. Перша помилка Карини

Тієї ночі Карина не спала.

Вперше за багато років вона відчула те, що так добре знала в інших людях.

Страх.

Не сильний.

Але достатній, щоб почати помилятися.

Віктор Громек теж був стривожений.

— Аудит може дістатися до старих документів.

— Не повинен.

— Карина, ти сама сказала, що Олег поводиться дивно.

Вона нервово ходила кімнатою.

— Він нічого не знає.

— А якщо знає?

Карина різко зупинилася.

Цю думку вона гнала від себе останні дні.

Наступного ранку вона приїхала до офісу однієї з підставних компаній.

Не особисто.

Занадто небезпечно.

Але через довірену особу почала вимагати старі архіви.

Документи.

Договори.

Банківські звіти.

Все, що могло її викрити.

Саме цього і чекали Данило та Олександр.

Телефон Марека задзвонив близько обіду.

— Вона рухається.

— Впевнений?

— Сто відсотків.

Данило усміхнувся.

— Почалося.

У лікарні Софія тримала сина на руках.

Малюк спокійно спав.

А вона слухала звіт Данила по телефону.

— Вона намагається прибрати документи.

— Отже, боїться.

— Так.

Софія усміхнулася.

— Людина не ховає те, чого не робила.

Того ж вечора аудитори несподівано виявили ще одну цікаву деталь.

Одна з підставних компаній отримувала кошти не лише від структур Олега.

Вона була пов'язана з рахунками за кордоном.

Рахунками, які вели до людей Віктора Громека.

Олександр довго дивився на документи.

Потім підняв очі на Данила.

— Ми знайшли те, чого вона сама не помітила.

— Що саме?

— Вони крали не тільки в тебе.

— І не тільки в батька?

Олександр кивнув.

— Віктор використовував Карину так само, як вона використовувала його.

У кабінеті настала тиша.

Вперше картина почала складатися повністю.

Карина думала, що контролює Віктора.

Віктор думав, що контролює Карину.

А насправді вони обидва тягнули гроші в різні боки.

Не довіряючи навіть один одному.

Увечері Олег повернувся додому.

Карина нервувала все сильніше.

— Як проходить аудит?

— Спокійно.

— Уже щось знайшли?

Олег зробив вигляд, що задумався.

— Ні. Поки нічого серйозного.

Карина полегшено видихнула.

І саме це її видало.

Вперше Олег побачив те, чого не помічав роками.

Вона хвилювалася не за компанію.

Не за нього.

Не за родину.

Вона хвилювалася лише за себе.

Тієї ночі він довго сидів у своєму кабінеті.

Перед ним стояла фотографія Данила в дитинстві.

Поруч лежало фото маленького онука.

І вперше за багато років Олег зрозумів:

він майже втратив усе найдорожче через людину, якій довіряв.

Але тепер у нього з'явився шанс це виправити.

І заради сина та онука він був готовий довести справу до кінця.

А тим часом Карина вже готувала свій останній відчайдушний крок, не знаючи, що кожна її спроба врятувати себе приносить Данилу та Софії нові докази проти неї.