Глава 60. Ілюзія перемоги

Карина дивилася на своє відображення в дзеркалі й усміхалася.

Уперше за багато років вона була впевнена, що стоїть за крок до перемоги.

Не просто над Данилом.

Не просто над Софією.

А над усією родиною Савицьких.

У її голові все вже було вирішено.

Фірма Данила та Софії втратить репутацію.

Інвестори відмовляться від співпраці.

Почнуться перевірки та судові процеси.

Олег буде змушений рятувати власну компанію.

А потім...

Коли всі будуть слабкими й виснаженими, вона забере те, до чого йшла роками.

Все.

— Скоро все закінчиться, — сказала вона Віктору під час телефонної розмови.

— Ти впевнена?

Карина засміялася.

— Ніколи не була такою впевненою.

Але вона не знала головного.

Уперше за багато років вона дивилася лише вперед.

І перестала дивитися по сторонах.

Саме тому не помічала помилок.

Тим часом у лікарні панувала зовсім інша атмосфера.

Маленький син мирно спав біля Софії.

Данило сидів поруч.

І вперше за довгий час виглядав спокійним.

Не тому, що небезпека минула.

А тому, що вони нарешті знали, проти кого борються.

— Вона хоче забрати все, — тихо сказав Данило.

Олександр стояв біля вікна.

— Так.

— Фірму.

— Так.

— Компанію батька.

— Так.

Данило подивився на сина.

— Тоді настав час зробити так, щоб вона сама показала всі свої карти.

Софія мовчки слухала.

Вона була виснажена після пологів.

Але її очі залишалися такими ж уважними.

— Вона все життя вигравала тому, що люди боялися її.

Олег задумливо кивнув.

— І тому, що я дозволяв їй це.

У палаті запанувала тиша.

Першим заговорив Олександр.

— Найнебезпечніший супротивник — той, хто впевнений у своїй перемозі.

— Бо він перестає бути обережним, — продовжив Данило.

— Саме так.

Олег піднявся зі стільця.

Попереду його чекала найважча роль.

Повернутися додому.

Поводитися так, ніби нічого не відбувається.

Слухати.

Спостерігати.

І чекати.

— Будь уважним, — тихо сказала Софія.

Олег усміхнувся.

— Тепер я маю онука.

Повір, доню, я дуже уважний.

Вперше він назвав її донькою так природно, ніби вона завжди була частиною родини.

Того вечора Карина готувала вечерю.

Вона була спокійною.

Розслабленою.

Майже щасливою.

І не помітила, як Олег уважно спостерігав за кожним її словом.

За кожним дзвінком.

За кожним повідомленням.

Вона думала, що полює.

Не підозрюючи, що сама стала здобиччю.

А через два дні мала зробити свій останній крок.

Крок, який, на її думку, остаточно знищить Данила та Софію.

Але насправді міг зруйнувати все життя, яке вона будувала на брехні, маніпуляціях і жадібності.

І цього разу вся родина чекала саме цього моменту.