Глава 58. Тиша перед вирішальним ударом

Поява сина змінила все.

У палаті панувало щастя.

Ірина не могла стримати сліз.

Олександр постійно усміхався.

Данило взагалі не відходив від Софії та малюка.

Навіть Олег, який усе життя приховував емоції, не міг приховати гордості, дивлячись на онука.

Але саме тоді Софія несподівано сказала:

— Ніхто не повинен знати про народження дитини.

У палаті запанувала тиша.

— Доню, про що ти? — здивувався Олександр.

Софія подивилася на чоловіка.

Потім на батька.

Потім на Олега.

— Карина чекає саме цього моменту.

Данило одразу зрозумів, про що вона говорить.

— Ти думаєш, вона ще не готова?

— Вона впевнена, що має два дні.

Софія говорила тихо, але впевнено.

— Вона планувала вдарити тоді, коли я буду в лікарні після пологів.

— А ти вже тут, — задумливо сказав Олег.

— Саме так.

Олександр почав усміхатися.

Повільно.

Тією самою усмішкою, яку всі в юридичному світі добре знали.

Усмішкою людини, яка побачила слабке місце супротивника.

— Вона працює за старим графіком.

— І думає, що дитина народиться через два дні, — додав Данило.

Софія кивнула.

— Тому ми дамо їй можливість зробити наступний крок.

Олег уважно слухав.

— І що ви пропонуєте?

— Мовчати.

— Просто мовчати?

— Так.

Софія подивилася на нього.

— Особливо ви.

Олег здивовано підняв брови.

— Чому саме я?

— Бо Карина спробує вийти на вас першою.

І всі розуміли, що це правда.

План був простий.

Ніхто не публікує фотографій.

Ніхто не повідомляє знайомим.

Ніхто не робить офіційних заяв.

Для зовнішнього світу Софія все ще чекала на пологи.

Наступного дня Карина вже почала нервувати.

Олег не відповідав на половину запитань.

Данило майже не з'являвся в офісі.

Але новин про дитину не було.

І це її заспокоювало.

— Значить, ще не народила, — сказала вона Віктору.

— Отже, маємо час.

Карина усміхнулася.

— Ще два дні.

Вона не знала, що саме в цей момент Данило сидів у палаті й тримав на руках свого сина.

Не знала, що Софія вже відпочиває після пологів.

Не знала, що вся родина мовчить навмисно.

Того вечора Олег отримав черговий дзвінок.

— Де ти? — солодким голосом запитала Карина.

— У справах.

— Знову?

— Так.

— Щось сталося?

Олег подивився у вікно лікарні, де в сусідній палаті спав його онук.

І спокійно відповів:

— Нічого особливого.

Карина усміхнулася.

Вона була впевнена, що все контролює.

Не підозрюючи, що вперше за багато років саме її залишили без інформації.

У лікарні Софія обережно дивилася на маленького сина.

— Думаєш, спрацює?

Данило нахилився й поцілував її в чоло.

— Вона занадто впевнена у своїй перемозі.

Олександр, який стояв біля вікна, тихо додав:

— А це найнебезпечніша помилка будь-якого супротивника.

Попереду залишалося два дні.

Два дні до моменту, коли Карина вирішить, що настав час для останнього удару.

І цього разу вся родина буде готова зустріти його.