Глава 56. План, який почав руйнуватися

Карина була впевнена, що прорахувала все.

Абсолютно все.

Саме тому вона так довго чекала.

Не зараз.

Не завтра.

Не через тиждень.

Вона планувала завдати удару саме в той момент, коли Софія буде найвразливішою.

Після народження дитини.

Коли Данило житиме між пологовим будинком і офісом.

Коли вся родина думатиме лише про малюка.

Коли ніхто не помітить небезпеки.

— Після пологів у них не буде часу на бізнес, — говорила Карина Віктору Громеку під час чергової зустрічі.

— Тоді ми запустимо всю схему.

— Саме так.

Вона усміхнулася.

— Данило буде в лікарні поруч із дружиною. Олег займатиметься онуком. А ми завершимо те, що почали.

Вона була впевнена, що перемога вже близько.

Але після зустрічі в ресторані все змінилося.

Коли їхні погляди із Софією зустрілися, Карина вперше відчула щось схоже на страх.

Невеликий.

Ледь помітний.

Але справжній.

Того ж вечора Софія розповіла про все Данилу.

— Ти впевнена, що це був саме він?

— Абсолютно.

Данило одразу подзвонив Олександру.

Через годину всі вже сиділи в його кабінеті.

Навіть Олег приїхав.

— Вони починають поспішати, — сказав Олександр.

— Чому?

— Тому що людина, яка впевнена у своїй перемозі, перестає бути обережною.

Олег задумливо дивився на документи.

— Карина ніколи раніше не зустрічалася з ним так відкрито.

— Саме це мене і насторожує, — відповів Данило.

Софія сиділа поруч і мовчала.

Раптом вона поклала руку на живіт.

Малюк сильно штовхнувся.

Усі одразу подивилися на неї.

— Схоже, йому теж не подобається ця історія, — спробувала пожартувати вона.

Але Данило відразу став серйозним.

— Все. Відтепер ти не займаєшся цим.

— Данило...

— Ні.

Він узяв її за руку.

— Ти скоро народиш. Це вже наша справа.

Олександр підтримав його.

— Доню, зараз найголовніше — ти й дитина.

Софія хотіла заперечити.

Але побачила однаковий вираз обличчя в батька, чоловіка і навіть Олега.

І зрозуміла: сперечатися марно.

Тим часом Карина повернулася додому.

Вона нервово ходила кабінетом.

Щось пішло не так.

Вона відчувала це.

Не могла пояснити.

Але вперше за багато років її бездоганний план дав тріщину.

— Вони нічого не знають, — переконував її Віктор телефоном.

— Сподіваюся.

— Ми все одно встигнемо.

Карина мовчала.

Бо в голові стояло одне й те саме обличчя.

Обличчя Софії в ресторані.

Спокійне.

Уважне.

Небезпечне.

Таке саме, як у її батька.

І вперше Карина почала підозрювати, що, можливо, недооцінила не тільки Данила.

А й жінку, яка змогла об'єднати всю родину проти неї.

А за кілька днів на них чекала подія, яка змінить усе — народження дитини. І саме в цей момент доля готувала для Карини несподіваний удар, про який вона навіть не здогадувалася.