Глава 53. Таємниця заради спокою

Наступного ранку Олександр Мироненко приїхав до будинку Данила ще до початку робочого дня.

Софія саме снідала.

Вона виглядала щасливою, спокійною і вперше за довгий час не думала про суди чи інтриги.

Саме тому Олександр прийняв рішення.

— Даниле, вийдемо на хвилину?

Вони вийшли на терасу.

Олександр одразу став серйозним.

— Те, що я скажу зараз, не повинно дійти до Софії.

— Чому?

— Тому що вона на останьому місяці вагітності. І повинна думати про дитину, як народити. Не про роботу. Для цього є ти.

Данило мовчав.

— І зараз їй потрібен спокій, а не нові проблеми.

— Вона моя дружина.

— І моя донька.

Олександр подивився йому прямо в очі.

— Обіцяй.

Після короткої паузи Данило кивнув.

— Обіцяю.

Через годину вони вже сиділи в кабінеті Олександра.

На столі лежали нотатки після зустрічі з Романом Ковальчуком.

Данило уважно слухав.

З кожною хвилиною його обличчя ставало все серйознішим.

— Тобто Карина залучила міжнародного інвестора?

— Так.

— І він навіть не здогадується, що його використовують?

Олександр кивнув.

— Судячи з того, що розповів Роман, він переконаний, що працює над легальним проєктом.

— А насправді?

Олександр відкрив папку.

— Насправді його компанія повинна стати офіційним інвестором у проєкті, який потім зв'яжуть із вашою фірмою.

Данило важко видихнув.

— Щоб у разі проблем відповідальність лягла на нас.

— Саме так.

У кабінеті настала тиша.

Олександр уважно дивився на зятя.

Перед ним сидів уже не той студент, який колись уклав дурне парі.

Перед ним був чоловік.

Юрист.

Майбутній батько.

І людина, яка готова була боротися за свою родину до кінця.

— Є ще дещо, — тихо сказав Олександр.

— Що?

— Карина нервує.

Данило підняв очі.

— Чому?

— Бо не отримує інформації від Олега.

Вона не розуміє, що він уже давно грає на іншому боці.

— І тому поспішає.

Олександр кивнув.

— А люди найчастіше помиляються саме тоді, коли починають поспішати.

Він дістав ще одну папку.

— Роман погодився допомогти.

Данило здивовано подивився на нього.

— Він знає?

— Поки що не все. Але достатньо, щоб зрозуміти: його використовують.

— І що далі?

Олександр усміхнувся тією усмішкою, яку Софія успадкувала від батька.

Спокійною.

Небезпечною.

Юридичною.

— А далі ми дозволимо Карині думати, що все йде за її планом.

Увечері Данило повернувся додому.

Софія сиділа на дивані й переглядала фотографії дитячої кімнати.

— Ну що, таємна чоловіча нарада закінчилась?

Вона підозріло примружилася.

Данило усміхнувся й сів поруч.

— Закінчилась.

— І?

Він обережно обійняв її.

— І твій батько, як завжди, контролює половину Праги.

Софія засміялася.

— Це правда.

Вона поклала голову йому на плече.

Не підозрюючи, що зараз двоє найдорожчих чоловіків у її житті приховують від неї нову загрозу.

Не тому, що не довіряють.

А тому, що хочуть захистити її та їхню майбутню дитину.

А тим часом Карина була впевнена, що її пастка майже готова.

І навіть не здогадувалась, що сама повільно заходить у пастку, яку для неї готують Олександр, Данило та Олег.