Глава 52. Випадкова зустріч

Карина була впевнена, що цього разу все продумала ідеально.

Підставна компанія працювала вже кілька місяців.

Усі документи виглядали бездоганно.

Закордонний партнер, який мав стати ключовою фігурою в майбутній схемі, прибув до Праги під виглядом великого інвестора.

Навіть Віктор Громек був задоволений.

— Цього разу вони нічого не запідозрять.

Карина впевнено усміхнулася.

— Особливо Мироненко. Він зараз думає лише про майбутнього онука.

Того ж дня до Праги прилетів Роман Ковальчук.

Відомий український бізнес-консультант і юрист, який багато років працював у міжнародних проєктах.

Для Карини він був лише корисним інструментом.

Людиною, яка за хороші гроші погодилася представляти інтереси інвестиційної компанії.

Але вона не знала одного.

Багато років тому Роман і Олександр Мироненко навчалися разом.

Потім починали кар'єру.

Разом працювали над першими великими справами.

Хоч життя розкидало їх по різних країнах, дружба залишилася.

Увечері Олександр сидів у ресторані з давнім клієнтом.

Зустріч добігала кінця, коли він раптом помітив знайоме обличчя.

— Не може бути...

Чоловік біля барної стійки теж завмер.

— Сашко?!

Через кілька секунд вони вже міцно тиснули один одному руки.

— Скільки років минуло?

— Більше десяти.

— А виглядаєш старше, — засміявся Роман.

— Дякую, друже.

Вони довго розмовляли.

Згадували молодість.

Роботу.

Життя.

І саме тоді до ресторану зайшла Карина.

Олександр не одразу звернув увагу.

Але коли побачив, як Роман підводиться їй назустріч, усередині щось неприємно стиснулося.

Карина теж помітила його.

Лише на секунду.

Але швидко відвела погляд.

Наче вони незнайомі.

— Ти її знаєш? — спокійно запитав Олександр.

Роман здивувався.

— Так.

Представниця компанії, з якою зараз працюю.

Чому питаєш?

Олександр повільно поставив келих на стіл.

Його досвідчений юридичний мозок уже почав складати картину.

— А як давно ви співпрацюєте?

— Кілька місяців.

Вона представляє великий інвестиційний проєкт.

Чим більше говорив Роман, тим більше холоднішало всередині Олександра.

Назви компаній.

Дати.

Контакти.

Усе дивним чином починало перетинатися зі справою Данила.

Карина ж тим часом сиділа за іншим столиком і була впевнена:

ніхто нічого не підозрює.

Ніхто не бачить зв'язків.

Ніхто не знає про її план.

Повернувшись додому, Олександр одразу подзвонив Данилу.

— Завтра вранці. У моєму офісі.

— Щось сталося?

— Можливо.

У голосі тестя було щось таке, що змусило Данила насторожитися.

— Наскільки серйозно?

Олександр подивився на свої нотатки.

— Настільки, що Карина, можливо, сама привела нас до людини, яка допоможе викрити весь її план.

Тієї ночі Карина спокійно заснула, переконана, що все йде саме так, як вона задумала.

Вона не знала, що одна випадкова зустріч у ресторані вже запустила ланцюг подій, який може остаточно зруйнувати всю її багаторічну гру.

І вперше за весь час удача почала працювати не на її боці