Глава 46. Людина, яка не вміла програвати

Після викриття фінансових схем світ навколо мачухи почав руйнуватися.

Роками вона будувала свою гру.

Роками чекала моменту, коли зможе отримати все.

Компанію.
Гроші.
Вплив.

І найголовніше — контроль.

А тепер усе вислизало з її рук.

Вона сиділа у своєму будинку сама.

Перед нею лежали копії документів, які вже потрапили до слідчих.

Жінка розуміла:

Олег більше не на її боці.

І вперше за багато років вона відчула страх.

Справжній.

Але замість того, щоб зупинитися, вона стала ще небезпечнішою.

— Якщо я не можу отримати компанію...

Вона дивилася на сімейне фото Савицьких.

— Тоді ніхто її не отримає.

Її голос був холодним.

Вона звинувачувала Данила.

У всьому.

Саме він повернувся з Лондона.

Саме він відкрив власну фірму.

Саме він привів у життя Софію.

Саме через нього Олег почав бачити правду.

Через кілька днів Софія помітила дивні речі.

Анонімні повідомлення.

Дивні листи клієнтам.

Спроби зірвати переговори.

Хтось цілеспрямовано атакував їхню репутацію.

— Вона не зупиниться, — тихо сказав Данило.

Софія сиділа поруч у кабінеті.

Однією рукою тримаючи чашку чаю, другою — свій уже помітно округлий живіт.

— Я знаю.

— Мені шкода.

Софія здивовано подивилася на нього.

— За що?

— Це моя сім'я втягнула тебе в це.

Вона взяла його руку.

— Ні.

Данило мовчав.

— Це наша сім'я.

І ми будемо боротися разом.

Тим часом мачуха готувала новий удар.

Набагато жорстокіший.

Вона вже зрозуміла:

розлучити Данила й Софію неможливо.

Їхня любов пережила занадто багато.

Тому вона вирішила бити по іншому.

По довірі людей навколо них.

По бізнесу.

По родині.

І навіть по самому Олегу.

Одного ранку Олег отримав лист від банку.

Потім другий.

Потім виклик на термінову зустріч.

Деякі активи компанії були заблоковані через угоди, підписані кілька років тому.

Угоди, про які він навіть не пам'ятав.

Усі вони вели до однієї людини.

Його дружини.

Того ж вечора Олег приїхав до будинку Данила.

Втомлений.

Постарілий.

Наче за кілька тижнів прожив десять років.

— Вона хоче знищити всіх нас.

У будинку настала тиша.

Софія повільно сіла поруч із чоловіками.

— Тоді ми повинні діяти разом.

Олег уважно подивився на невістку.

І раптом зрозумів:

саме ця дівчина вже вдруге рятує його родину.

— Я все життя думав, що силу дають гроші, — тихо сказав він.

— А тепер? — запитав Данило.

Олег подивився на сина, потім на Софію.

— Тепер бачу, що справжня сила — це люди, які залишаються поруч, коли все руйнується.

За вікном починався дощ.

Попереду їх чекала ще одна битва.

Можливо, найважча.

Але тепер вони були не окремими людьми.

Вони були родиною.

І саме цього мачуха так і не зрозуміла. Бо люди, яких об'єднує любов і довіра, стають набагато сильнішими за будь-які інтриги.