Глава 43. Удар у спину

Минув майже рік після весілля.

Фірма "Savitsky & Mironenko Legal Group" стрімко розвивалася.

Нові клієнти.
Нові офіси.
Нові партнери.

Софія вже була на сьомому місяці вагітності, але все одно щодня приїжджала до офісу.

— Ти хоча б трохи відпочивай, — щоранку бурчав Данило.

— Я юристка, а не кришталева ваза.

— Саме тому я хвилююсь.

Одного дня до них звернулася велика інвестиційно-будівельна компанія.

Контракт був настільки вигідним, що навіть досвідчені партнери дивувалися.

— Якщо ця справа пройде успішно, ми вийдемо на міжнародний рівень, — сказав фінансовий директор.

Документи виглядали бездоганно.

Перевірки пройдені.

Звіти чисті.

Усе було надто ідеально.

І це насторожувало Софію.

— Данило, мені це не подобається.

Пізно ввечері вона переглядала договір уже втретє.

— Що саме?

— Не знаю.

Він усміхнувся.

— Знову твоя юридична інтуїція?

— Саме вона врятувала нас кілька разів.

Данило задумався.

— Добре. Проведемо додаткову перевірку.

А тим часом у дорогому заміському будинку мачуха Данила посміхалася.

Навпроти сидів чоловік у дорогому костюмі.

— Усі документи готові?

— Так.

— Вони нічого не запідозрять?

— Ні.

Жінка задоволено відкинулася на спинку крісла.

— Коли контракт буде підписаний, відповідальність перейде на їхню компанію.

Чоловік усміхнувся.

— А тоді почнуться перевірки, суди й фінансові втрати.

— Саме так.

У її очах з'явився холодний блиск.

— Якщо я не можу зруйнувати їхню сім'ю — я зруйную їхній бізнес.

Через два тижні проблеми почалися.

До офісу прийшли аудитори.

Потім податкова перевірка.

Потім поліція за фінансовими запитами.

Усі були ввічливими.

Але питання ставали все серйознішими.

— Щось не так, — сказав Данило, переглядаючи документи.

Софія сиділа поруч.

Її обличчя зблідло.

— Данило...

— Що?

Вона мовчки поклала перед ним папку.

Фіктивні рахунки.

Підроблені платежі.

Перекази через офшорні компанії.

Хтось дуже професійно підставив їхню фірму.

Уперше за багато років Данило відчув той самий холодний страх.

Не за себе.

За Софію.

За дитину.

За все, що вони будували.

Увечері він приїхав до батька.

Без попередження.

Олег одразу зрозумів: сталося щось серйозне.

— Що трапилося?

Данило кинув документи на стіл.

Батько швидко переглянув кілька сторінок.

Його обличчя миттєво змінилося.

— Це не випадковість.

— Я знаю.

— Хтось діє дуже професійно.

Данило мовчав.

А потім тихо сказав:

— Я думаю, ми обоє знаємо хто.

Олег повільно підняв очі.

І вперше за багато років відчув справжній сором.

Бо теж подумав про ту саму людину.

Тієї ночі Софія не могла заснути.

Данило сидів поруч і тримав її за руку.

— Ми впораємося.

— А якщо ні?

Він обережно поцілував її в чоло.

— Маленька, ми пройшли через відстань, зраду, втрати й майже втратили одне одного.

Його голос став твердим.

— Я не дозволю нікому зруйнувати нашу сім'ю.

І вони ще не знали, що наступного ранку знайдуть доказ, який назавжди змінить стосунки між Олегом Савицьким та його дружиною.