Глава 41. Родинна буря

Тиша в їхньому житті тривала недовго.

Данило й Софія ще навіть не встигли звикнути до думки, що скоро стануть батьками, коли новина почала поширюватися серед родини.

І якщо Мироненки сприйняли її зі сльозами радості, то в родині Савицьких усе виявилося складніше.

— Ти серйозно нічого не сказав мені раніше? — обурювався Андрій по телефону.

— Минуло два дні, — сміялася Софія.

— ДВА ДНІ! Я майбутній дядько!

Ірина Мироненко вже купувала дитячі речі.

Олександр намагався вдавати спокій, але Софія кілька разів бачила, як він усміхається сам до себе, переглядаючи дитячі фото доньки.

А ось у будинку Савицьких усе було інакше.

Коли Олег дізнався новину, він довго мовчав.

Потім несподівано відкрив пляшку вина, яку беріг багато років.

— У мене буде онук... або онука, — тихо сказав він.

І вперше за довгий час на його обличчі з'явилося справжнє щастя.

Але поруч сиділа його дружина.

І її реакція була зовсім іншою.

— Вони занадто молоді для цього.

Олег різко підняв голову.

— Вони одружені.

— Я говорю про відповідальність.

— Вони мають власний будинок, успішну компанію й міцніший шлюб, ніж багато людей за двадцять років разом.

Жінка незадоволено замовкла.

Через кілька днів обидві родини зібралися на вечерю.

І саме тоді почався справжній хаос.

Ірина вже обговорювала дитячу кімнату.

Андрій сперечався з Данилом про те, хто буде вчити дитину кататися на велосипеді.

Олег уперше відкрито говорив про майбутнє онука.

Усі одночасно щось радили.

Усі хотіли допомогти.

Усі хотіли бути частиною цього щастя.

Пізно ввечері, коли гості нарешті розійшлися, Софія втомлено впала на диван.

— Мені здається, наша дитина ще не народилася, а вже має двадцять няньок.

Данило засміявся й сів поруч.

— І трьох адвокатів.

— І стоматолога.

— І будівельника.

— І дуже дивного дядька Андрія.

Вони обоє розсміялися.

Потім Данило обережно поклав руку на її живіт.

І вперше за весь день у будинку стало тихо.

По-справжньому тихо.

— Наше життя вже ніколи не буде спокійним, правда?

Софія поклала голову йому на плече.

— Ні.

— Шкодуєш?

Вона усміхнулася.

— Жодної секунди.

І вони ще не знали, що попереду на них чекає найважливіша пригода в житті — стати батьками.

мачуха не може змиритися з хорошим життям і починає планувати крах сімї

Глава 44. Тінь минулого

Здавалося, життя нарешті почало складатися саме так, як вони мріяли.

Успішна юридична фірма.

Будинок, наповнений сміхом і планами.

Майбутня дитина.

Родини, які після довгих років непорозумінь навчилися знаходити спільну мову.

Навіть Олег Савицький змінився.

Він частіше телефонував синові.

Іноді запрошував на обід.

Навіть почав цікавитися справами Софії.

І саме це найбільше дратувало його дружину.

Вона спостерігала.

Мовчки.

Терпляче.

Місяцями.

І з кожним днем ненавиділа Софію все сильніше.

Не тому, що та зробила їй щось погане.

А тому, що Софія зробила те, чого не змогла вона сама.

Об'єднала родину.

Повернула Данила батькові.

Змусила Олега знову думати не про бізнес, а про сім'ю.

Одного вечора вона сиділа в кабінеті чоловіка й переглядала старі документи компанії.

І раптом усміхнулася.

Повільно.

Небезпечно.

— Якщо не можна зруйнувати їх ззовні... — тихо промовила вона. — Значить, треба зробити так, щоб вони зруйнували себе самі.

Через кілька днів у фірму Данила надійшов дуже вигідний контракт.

Настільки вигідний, що навіть Софія здивувалася.

— Це дивно, — сказала вона, переглядаючи документи.

— Чому?

— Такі клієнти зазвичай працюють із великими компаніями.

Данило задумливо насупився.

— Можливо, нас просто помітили.

Але всередині Софії залишилося неприємне відчуття.

Наче щось не сходиться.

Тим часом мачуха вже будувала новий план.

Не через інших жінок.

Не через ревнощі.

Не через відкриту війну.

Вона вирішила бити по найслабшому місцю будь-якої сім'ї.

Недовірою.

Підозрами.

Сумнівами.

Тими речами, які непомітно руйнують навіть найміцніші стосунки.

Але вона забула одну важливу річ.

Данило й Софія вже проходили через брехню.

Через втрати.

Через відстань.

Через зраду довіри.

І тепер були значно сильнішими.

Не тому, що стали ідеальними.

А тому, що навчилися говорити одне з одним чесно.

І саме це незабаром могло зруйнувати її план ще до того, як він почне працювати.

Бо іноді найбільша помилка ворога — недооцінити силу родини, яка пройшла через все й залишилася разом.