Глава 39. Нове життя

Після весілля минуло кілька місяців.

Життя нарешті стало спокійнішим.

Без постійної боротьби.
Без страху втратити одне одного.
Без болю, який колись стояв між ними стіною.

Але доля, схоже, любила дивувати їх знову.

— Ти останнім часом дуже дивна, — підозріло сказав Данило одного ранку.

Софія занадто швидко закрила ноутбук.

— Нормальна я.

— Ні. Ти або працюєш, або спиш.

Вона нервово всміхнулась.

— Просто втомилась.

Данило уважно дивився на неї кілька секунд.

А потім раптом завмер.

— Софіє…

Вона одразу зрозуміла, про що він подумав.

І саме це змусило її ще сильніше нервувати.

Того ж вечора вони сиділи в машині біля клініки.

Софія мовчала, дивлячись у маленький конверт у своїх руках.

Данило поруч майже не дихав.

— Скажи хоч щось, — тихо прошепотів він.

Софія повільно підняла на нього очі.

У них блищали сльози.

— Я не знаю, як це сказати.

У Данила всередині все перевернулось.

— Маленька…

Вона нервово засміялась крізь сльози.

— Схоже… ти станеш татом.

Світ для нього зупинився.

Повністю.

Кілька секунд Данило просто дивився на неї, ніби не вірив.

— Ти серйозно?..

Софія мовчки кивнула.

І в наступну секунду він різко обійняв її так міцно, ніби боявся відпустити.

А потім… засміявся.

Щиро. Голосно. Майже по-дитячому.

І Софія раптом зрозуміла:

ніколи ще не бачила його таким щасливим.

— Боже… у нас буде дитина, — Данило досі не міг перестати усміхатись.

Софія витирала сльози й сміялась разом із ним.

— Ти зараз лякаєш мене своєю радістю.

— Я просто…

Він раптом замовк.

Очі стали вологими.

— Я все життя боявся, що ніколи не матиму справжньої родини.

Софія обережно торкнулась його щоки.

— Тепер матимеш.

І в той момент Данило зрозумів:

усе, через що він пройшов, мало сенс лише заради цього життя поруч із нею.