Глава 37. Після “довго і щасливо”

Весілля Савицьких і Мироненків ще довго обговорювала вся Прага.

Розкішний зал біля Влтави.
Жива музика.
Теплі промови.
Сміх, який лунав до самого ранку.

Але найважливішим було не це.

Того вечора дві родини нарешті зрозуміли одну просту річ:

щастя дітей важливіше за старі образи, гордість і боротьбу.

Олег Савицький уперше за багато років сидів за одним столом із людьми й не думав про бізнес.

Він дивився на Данила й Софію, які танцювали посеред залу, і раптом ловив себе на дивному відчутті.

Спокої.

Олександр Мироненко підійшов до нього з келихом віскі.

— Гарна в них пара.

Олег ледь усміхнувся.

— Так. Вони сильніші, ніж ми були в їхньому віці.

Олександр коротко подивився на нього.

— Бо їм довелося за це боротися.

І вперше між цими чоловіками не було суперництва.

Лише розуміння.

Після весілля молодята переїхали до свого нового будинку.

Великого, світлого й теплого.

Там ще пахло свіжим деревом і новим життям.

Першого вечора Софія сиділа просто на підлозі серед коробок.

— Ми реально тепер дорослі люди, — тихо засміялась вона.

Данило поставив поруч чашки з чаєм.

— Ні. Дорослі люди не їдять піцу на підлозі о першій ночі у власному будинку.

Вона засміялась голосніше.

І цей сміх став для нього найкращим звуком у світі.

Життя продовжувалось.

Фірма росла ще швидше.
Нові юристи.
Нові клієнти.
Нові складні справи.

Іноді вони працювали до ночі.

Іноді сварились через дрібниці.

Іноді засинали просто на дивані в кабінеті серед документів.

Але тепер у всьому цьому було головне:

вони більше не були самі.

Одного вечора Данило стояв на терасі їхнього будинку й дивився на вогні Праги.

Софія тихо підійшла ззаду й обійняла його.

— Про що думаєш?

Він накрив її руки своїми.

— Про те, як сильно все змінилось.

Вона сперлась щокою на його плече.

— Шкодуєш?

Данило одразу похитав головою.

— Ні.

Він повернувся до неї й усміхнувся тією самою усмішкою, яку вона колись ненавиділа.

Тільки тепер у ній було набагато більше тепла.

— Просто життя не закінчується після щасливого фіналу, правда?

Софія тихо засміялась.

— Ні. Воно тільки починається.

І вони обоє вже знали:

попереду ще буде багато випробувань.

Кар’єра.
Родина.
Страхи.
Нові мрії.

Але тепер вони навчилися головного —

любов не рятує від труднощів.

Вона просто дає людину, поруч із якою хочеться проходити через них разом.