Глава 27. Перша велика справа

Весна для них почалася з роботи.

Справжньої.
Виснажливої.
І такої, що змінює життя.

— Я не заважаю?

Данило підняв голову від документів і завмер.

На порозі офісу стояв Марек.

Його старий друг ще зі студентських років у Лондоні.

Тільки зараз він виглядав зовсім інакше.

Втомлений.
Напружений.
І явно наляканий.

— Що сталося? — одразу запитав Данило.

Марек важко видихнув і кинув на стіл папку.

— Мене намагаються підставити.

Софія, яка сиділа поруч із ноутбуком, насторожено підняла очі.

— У чому справа?

Марек провів рукою по волоссю.

— Будівельна компанія, де я працював, незаконно переоформлювала контракти й переводила гроші через фіктивні фірми. Я знайшов документи… а тепер вони хочуть зробити винним мене.

У кабінеті запала тиша.

Данило відкрив папку й швидко переглянув документи.

Його обличчя стало серйозним.

— Це дуже брудна справа.

— Я знаю, — тихо відповів Марек. — Тому прийшов саме до тебе.

Софія уважно дивилась на документи.

І вже бачила: справа може бути небезпечною.

Але саме такі справи здатні або зламати молодих юристів…

Або зробити їхні імена відомими.

Тієї ночі вони залишились в офісі до ранку.

Документи.
Договори.
Підроблені підписи.
Фінансові схеми.

Усе вказувало на серйозну корупцію.

— Якщо ми візьмемось за це, назад дороги не буде, — тихо сказала Софія.

Данило подивився на неї.

— Ти боїшся?

Вона чесно кивнула.

— Так.

Він обережно взяв її за руку.

— Я теж.

Софія усміхнулась.

І саме в цей момент вони обоє зрозуміли:

це вже не просто “його” фірма.

Вони стали командою.

Наступні місяці перетворилися на суцільну боротьбу.

На них тиснули.
Їм погрожували.
Кілька великих клієнтів раптово відмовились від співпраці.

Але Данило й Софія не відступили.

Вона була блискучою в судовій стратегії.
Він — у переговорах і роботі з доказами.

Вони доповнювали одне одного настільки природно, ніби все життя працювали разом.

— Ти помітила? — тихо сказав Данило одного вечора, коли вони вийшли з суду після важкого засідання.

— Що саме?

Він усміхнувся.

— Ми більше не сперечаємось, хто головний.

Софія засміялась.

— Бо обоє занадто вперті.

Він обійняв її за талію й тихо прошепотів:

— Ні. Бо тепер ми одне ціле.

І Софія відчула, як серце стискається від щастя.

Через чотири місяці вони виграли справу.

Гучно.
Красиво.
Так, що про них заговорили.

Будівельну компанію притягнули до відповідальності, Марека повністю виправдали, а Данило й Софія стали новими іменами у світі юридичного бізнесу.

А разом із перемогою прийшов і величезний гонорар.

Софія довго дивилась на цифри в документах.

— Це… нереально.

Данило тихо засміявся.

— Ми це зробили.

Не “я”.

“Ми”.

І це слово значило для них більше за гроші.

Через кілька тижнів на дверях нового офісу з’явилась табличка:

“Savitsky & Mironenko Legal Group”

Софія довго дивилась на ці слова.

А Данило підійшов ззаду й обійняв її.

— Гарно звучить, правда?

Вона повернулась до нього зі щасливою усмішкою.

— Дуже.

І в той момент вони обоє зрозуміли:

усі втрати, біль і довгий шлях привели їх саме сюди.

Не тільки до любові.

А й до життя, яке вони побудували разом.