Глава 24. Я більше не твій

Скандал вибухнув через два тижні.

І цього разу все зайшло надто далеко.

Данило повернувся додому пізно ввечері після зустрічі із Софією.

Вперше за довгий час він почувався спокійно.

Поки не побачив світло в кабінеті батька.

— Зайди.

Голос був холодний.

Небезпечний.

Данило одразу зрозумів: буде погано.

На столі лежали документи.

Лондонський контракт.

Батько навіть не підняв очей.

— Я підписав попередню згоду.

У Данила всередині все завмерло.

— Що?

— Через місяць ти повертаєшся до Лондона.

Кілька секунд Данило просто дивився на нього.

Наче не вірив, що почув це насправді.

— Ти… вирішив це без мене?

— Я вирішив це для твого майбутнього.

— Це моє життя!

Батько різко встав.

— І я не дозволю тобі його знищити через дівчину!

— Не смій так говорити про Софію!

— Через неї ти став слабким!

Ці слова вдарили болючіше за все.

Данило нервово засміявся.

— Слабким? Бо вперше в житті люблю когось більше за гроші й статус?

— Любов не будує імперії!

— А твоя імперія зруйнувала все інше!

У кабінеті настала мертва тиша.

Мачуха стояла біля дверей і мовчки спостерігала.

Наче чекала саме цього моменту.

— Ти невдячний, — холодно сказав батько. — Я дав тобі все.

Данило різко стиснув кулаки.

— Ні. Ти давав мені гроші замість себе.

Батько завмер.

Уперше за багато років син сказав це вголос.

— Після смерті мами ти просто відкупився від мене.

— Данило—

— Ні, тепер ти послухай мене!

Його голос зірвався від накопичених років болю.

— Я все життя намагався стати таким, щоб ти мною пишався! Вчився, робив усе, що ти хотів, навіть коли ненавидів це життя!

Батько мовчав.

А Данило вже не міг зупинитись.

— І знаєш що? Тобі завжди було мало!

Мачуха тихо втрутилась:

— Твій батько жертвував усім заради тебе.

— Замовкни.

— Данило—

— Я сказав замовкни! Ти все життя тільки й робила, що налаштовувала його проти мене!

Жінка обурено подивилась на чоловіка.

— Бачиш? Ось ким він виріс.

І саме це стало останньою краплею.

Данило повільно подивився на батька.

— Якщо для тебе важливіша компанія, контракти й “правильне життя”, ніж власний син… тоді в тебе його більше немає.

— Не драматизуй.

Данило гірко засміявся.

— Ти навіть зараз нічого не зрозумів.

Він зняв із руки годинник, який батько подарував йому на двадцятиріччя, і поклав на стіл.

Потім ключі від машини.

І банківську картку.

— Залиш собі все це.

Батько вперше виглядав розгубленим.

— Що ти робиш?

Данило подивився йому прямо в очі.

— Вперше в житті обираю себе.

Тієї ночі він приїхав до Софії.

Без дорогого авто.
Без охорони.
Без свого звичного світу.

Лише з однією спортивною сумкою в руках.

Коли Софія відкрила двері, одразу зрозуміла:

щось сталося.

— Данило?..

Він мовчки обійняв її.

Так міцно, ніби тільки вона зараз тримала його на ногах.

— Я пішов від батька.

Софія завмерла.

— Що?..

Він повільно подивився їй в очі.

І вперше в його голосі не було страху.

Лише рішучість.

— Я відкрию власну юридичну фірму.

— Данило… це величезний ризик.

Він обережно торкнувся її щоки.

— Можливо. Але я більше не хочу жити чужим життям.

Софія дивилась на нього й раптом зрозуміла:

хлопець, який колись почав усе з дурного парі, остаточно зник.

Перед нею стояв чоловік, який заради любові й свободи готовий втратити навіть цілий світ.