Глава 22. Другий шанс — це теж випробування

Після повернення Данила до Праги все ніби почало ставати на свої місця.

Вони з Софією більше не тікали від почуттів.

Обережно.
Повільно.
Але знову вчилися бути разом.

Він зустрічав її після роботи.
Вона засинала під його голос.
Вони знову сміялися так, ніби того страшного року між ними не існувало.

І саме тоді життя вирішило перевірити їх ще раз.

— Батько хоче бачити тебе завтра в офісі, — холодно сказала мачуха, щойно Данило повернувся додому.

Він одразу напружився.

— Для чого?

— Можливо, хоче поговорити про твоє майбутнє. Якщо ти знову не збираєшся все зіпсувати через свою дівчину.

Данило різко підняв погляд.

— Не вплутуй сюди Софію.

Мачуха лише всміхнулась.

Та сама усмішка, яку він ненавидів із дитинства.

— Я просто хвилююсь за компанію твого батька. Він занадто багато вклав у тебе.

Усередині все закипіло.

Вона завжди робила саме так.

Тиснула тихо.
Обережно.
Наче випадково.

Але кожне слово било точно в найболючіше місце.

Наступного дня в офісі батько виглядав незвично холодним.

— Сядь.

Данило одразу зрозумів — щось не так.

— Я слухаю.

Батько мовчки поклав перед ним папку.

— Лондонська компанія запропонувала тобі постійний контракт.

Данило здивовано підняв очі.

— Що?

— Це величезна можливість.

Він перегорнув документи.

Робота в Лондоні. Кількарічний контракт. Кар’єра, про яку мріють тисячі.

Ще рік тому він би погодився не задумуючись.

А зараз…

— Я не хочу повертатись у Лондон.

Батько різко насупився.

— Через неї?

Данило повільно підняв очі.

— Через себе.

Тиша в кабінеті стала важкою.

— Ти руйнуєш своє майбутнє, — холодно сказав батько.

— Ні. Вперше сам обираю його.

Батько різко встав.

— Ти поводишся безвідповідально!

— А ти все життя намагався вирішувати за мене!

Ці слова прозвучали занадто голосно.

І в дверях саме в цей момент з’явилась мачуха.

Наче чекала цього.

— Я ж казала, — тихо промовила вона до батька. — Через цю дівчину він втрачає голову.

Данило різко повернувся до неї.

— Досить.

— Ні, любий, це ти досить. Твій батько будував компанію роками, а ти готовий усе кинути через дівчину, яка вже одного разу від тебе пішла.

— Замовкни.

— А що не так? Вона ж не довіряє тобі. І правильно робить.

— Я СКАЗАВ ЗАМОВКНИ!

У кабінеті настала мертва тиша.

Батько повільно подивився на сина.

І вперше за довгий час побачив не розбещеного мажора.

А чоловіка, який по-справжньому бореться за те, що любить.

Увечері Данило приїхав до Софії.

Вона одразу помітила його стан.

— Що сталося?

Він мовчки обійняв її.

Міцно. Втомлено.

Наче весь світ знову валився йому на плечі.

— Вона знову намагається посварити мене з батьком, — тихо сказав він. — І цього разу через тебе.

Софія повільно підняла на нього очі.

І вперше по-справжньому злякалася.

Бо другий шанс отримати важко.

А втратити — набагато легше.