Глава 19. Майже рік без тебе

Минуло майже одинадцять місяців.

Одинадцять місяців дзвінків.
Недоговорених почуттів.
Нічних розмов і болю, який так і не став меншим.

Вони навчилися жити на відстані.

Але так і не навчилися жити одне без одного.

— У тебе сьогодні важлива зустріч? — запитала Софія під час відеодзвінка.

Данило поправив краватку й втомлено усміхнувся.

— Так. Батько хоче перевести мене в головний офіс після повернення.

— Це ж добре.

Він подивився на неї занадто довго.

— А якщо я не хочу повертатися в те життя?

Софія мовчала.

Бо знала, про що він говорить насправді.

Не про роботу.

Про себе колишнього.

У Києві вона теж стала іншою.

Впевненою.
Сильною.
Професійною.

Друг батька вже відкрито говорив, що після стажування хоче залишити її в компанії.

— У тебе велике майбутнє, Софіє.

Колись такі слова зробили б її щасливою.

Тепер вони чомусь не заповнювали порожнечу всередині.

Одного вечора Данило раптом сказав:

— Я повертаюсь через три тижні.

Софія завмерла.

Серце одразу почало битись швидше.

— Так швидко?..

Він ледь усміхнувся.

— Ти звучиш налякано.

Вона відвела погляд.

Бо це була правда.

Після всього між ними реальна зустріч лякала більше, ніж відстань.

Там, у телефоні, вони могли ховатись за словами.

А що буде, коли знову подивляться одне одному в очі?

— Софіє… — тихо сказав Данило. — Ти прийдеш мене зустріти?

Тиша.

Довга. Болюча.

Він уже подумав, що вона не відповість.

А потім почув її тихий голос:

— Не знаю.

І це “не знаю” боліло сильніше за будь-яке “ні”.

Тієї ночі Софія майже не спала.

Вона ходила квартирою, намагаючись зрозуміти саму себе.

Чого вона боїться?

Що він знову зробить боляче?
Чи того, що варто їй побачити його — і вона пробачить усе?

У Лондоні Данило теж не міг заснути.

Він стояв біля валізи, яку так і не почав збирати.

Майже рік тому він поїхав розбитим хлопцем.

А тепер повертався чоловіком, який нарешті зрозумів ціну своїх помилок.

І єдине, чого він хотів після повернення —

не втратити Софію остаточно.

Навіть якщо вона більше ніколи не назве його своїм.