Глава 18

Pov Луна 

Зранку, чи точніше кажучи, вже ближче до обіду, я прокинулась в якійсь спальні. Десь не в себе вдома. Повернула голову вправо, побачила годинник. Справді, 13:33 Голова боліла так, ніби мільйон молотків стукали по ній . З лівого боку, почула як хтось дуже тихо сопе. Напружилась. Закрила очі. Згадую вчорашній вечір. Вино, шампанське, мартіні, якісь коктейлі... У-у... Щось мені зле. Надіюсь біля мене лежить Кай... Розплющила одне око. Подивилась спочатку під ковдру, білизна на місці. Камінь з плеч. Оглянула кімнату. На кріслі, акуратно складена моя сукня. Це точно Кай? Все таки, є якийсь страх в глибині душі, що зараз біля мене не мій хлопець.  

-Я бачу прокинувся, мій маленький алкоголік...- його голос вже не дратував, а радував. Біля мене, власною персоною, лежить мій Кай. 

-Чому одразу алкоголік? Я ж не випиваю кожен день.- я повернула до нього голову, і заглянула йому в очі.- Де ми зараз? 

-Тобто, тебе не хвилює, що ти зараз одному ліжку зі мною, тільки в білизні?- після своєї фрази він підсунувся ближче до мене, і поправив прядку мого волосся. 

-Ти ж мій хлопець, тобі можна.- я посміхнулась йому.- То де ми зараз? 

-Ти не пам’ятаєш?- Кай вигнув брову, ніби здивувався, хоча він не знає скільки я випила, але ж можна побачити, що людина на стільки п’яна, що - “реанімація”. 

-Частково... 

 Pov Кай 

Це напевно був мій найкращий і перший тверезий день народження. Кожного року була рутина: прийшли хлопці, напились, викликали дівчат, п’яні поїхали  в клуб, потім “бурні ночі”, запій на три дні, важкий відхід і повернення до стабільного життя. Але цього року, в мене появилась Луна, і мені здається, через цю заразу змінилось все навколо. Вона зробила з дня, який я просто ненавидів - свято. Запитаєте, чому ненавидів? Звісно, були тусовки, випивка з друзями, подарунки у вигляді стриптизу і дівчат, але це не приносило мені задоволення і відчуття свята.  

Зараз я їду до себе додому, зі своєю дівчинкою, яка спить на сусідньому сидінні і щось бурмотить собі під ніс, і відчуваю себе найщасливішим у світі. 

-Кай...- несподівано для мене сказала Луна. Прокинулась спляча красуня. 

-Що трапилось?- в голову одразу лізуть думки, що їй погано. 

-Ти такий красивий, коли зосереджуєшся на дорозі.- вона посміхнулась і подивилась на мене п’яними очима. 

 -Тільки коли зосереджуюсь?- я торкнувся її щічки. 

-Ні, ти завжди красивий...- вона взяла мою руку, і поставила її на коробку передач.- куди ми їдемо? Ти везеш мене додому? 

-Везу додому, але до мене. Не хочу залишати тебе одну сьогодні.-я глянув на неї. Луна вже майже заснула.  

-Добре. 

За 15 хвилин ми вже були в підземному паркінгу мого будинку. Я заглушив мотор машини. Луна знову заснула, тому я постарався максимально тихо відкрити дверцята машини,  та взяти її на руки. Коли я вже підходив з нею на руках до під’їзду, Луна притиснулась до мене і щось почала нерозбірливо бурмотіти під ніс: 

-Ти щось сказала?- я зупинився біля ліфту. 

-В тебе на руках, звичайно, зручно, але я хочу на ліжко. - подивіться, яка примхлива принцеса. 

-Потерпи ще п’ять хвилин. Ліфт довго їде. 

-Так,- вона спробувала вибратись з моїх обіймів - постав мене, будь ласка. 

-Е ні, красуне. Ти хитаєшся в мене на руках, а як поставлю взагалі впадеш. 

-Чого це? - нахмурилась Луна. 

-Того це. Сиди тихо, напилась на мій день народження, до того ж без мене, витворяла казна-що. Терпи тепер. 

-Ну Ка-ай. - Луна обняла мене за шию і ниє як маленька дівчинка. 

-О, ось і ліфт. - я зайшов і Луна ніби здавшись поклала голову мені на груди. Шлях до квартири був спокійним, але виникла маленька проблема.  

-Луна...-я кликнув її, в надії, що вона прокинеться, але моє чудо навіть бровою не поворухнуло.- Луна, прокидайся будь ласка, мені потрібно відчинити двері.- нуль реакції. -Нам потрібно відчинити двері. 

-Це не мої проблеми.- відмахнулась вона. 

Я сперся на стіну.  І що робити? Поставити Луну я не можу. 

-З днем народження сусід!- вийшов з сусідньої квартири Артем - один з моїх сусідів. - Допомогти? 

-Дякую, Артеме. Так, будь ласка, візьми з правої кишені ключ і відчини двері.- Небеса почули мене. 

-Окей. 

Він взяв ключі, відчинив двері і, здається, тихо іржав наді мною. Ну звісно, вперше п’яну дівчину в квартиру стараюсь завести, а не навпаки. Я вклав Луну в ліжко і пішов до Артема на кухню. 

-Дякую тобі, ще раз.  

-Звертайся. Тобі пощастило з дівчиною. - друг сів за стіл. Він був на дні народженні і бачив все, що вони для мене зробили. 

-Я знаю, але не знаю за що. - я налив нам віскі і сів навпроти. 

-Людям часто дається можливість, але її потрібно вміти берегти і не втратити. 

-Відколи це ти став філософом? - я жартую, але задумуюсь над його словами. 

-Був час. 

Ми обговорили ще декілька незначних тем і Артем пішов додому. А я зайшов у кімнату до Луни. Вона скрутилась калачиком і мирно спить. Бажання торкнутись до неї перемогло здоровий глузд і я, забравши пасмо її волосся, провів по щоці. Вона не просто мені подобається, я закохався...  

*** 

-Я просто заснула? - з недовірою запитало моє чудо. 

-Так, я сам був здивований. Чесно, вже був готовий до трощення моєї квартири і вислуховувати: “Які ж ви мужики козли”. 

-Кай, я не вважаю тебе козлом, - вона мило обійняла мене - тепер. Колись, я реально тебе не переносила. 

-Це було взаємно. - вона стукнула мене в плече, а я поцілував її в чоло. 

-Добре, потрібно вставати, в мене сьогодні зйомка. 

-Ох, точно, я ще й замість батька. Нам не можна запізнюватись. 

Pov Луна 

Ви запитаєте чи соромно мені? Звісно що так! Тільки ми почали зустрічатися, як я одразу напилася і витворяла казна-що. Тим паче це бачили його друзі. Єдине тішить, що я не одна. Наше “Шалене тріо” дало джазу. Поснідавши, ми з Каєм поїхали до мене, щоб я переодягнулась. Я запросила його до себе і поки віл пив чай на кухні, я одягнулась і намалювалась.