Глава 17

Pov Луна 

-Ти станеш моєю справжньою дівчиною?- в його очах було видно і щастя, і страх. Вони такі красиві, так підкреслюють його ідеальність, ну майже, з характером потрібно трохи поборотись. 

-Ти ж не жартуєш зараз?- промовила я, або мені це сниться, або це жарт. 

-Ні, я серйозно...- Кай зробив настільки ділове лице, ніби вже роками працював начальником якогось офісу. 

-Ну, якщо серйозно, тоді...- я зробила достатньо довгу паузу, і він тихо сказав мені на вухо: “я зараз зімлію...”. - так, я стану твоєю дів...- не встигла я договорити, як його вуста накрили мої, злившись в солодкому та ніжному поцілунку. Серце вистрибує з грудей, бо я зараз обіймаю того, хто мені став настільки дорогим, що я вже не зможу без нього. Кай одною рукою обійняв за талію, а іншою рукою взяв за потилицю, ніби боявся, що я зараз втечу. О, ні, тепер він від мене(і я від нього) нікуди не дінеться. 

-Це зараз не сон, правда?- запитав  тепер вже мій хлопець, коли нам буквально не вистачало повітря. Я впевнена, що на моїх губах навіть сліду від помади не залишилось. 

-Ні, не сон. Хоча, я спершу так подумала- я відчувала як горять мої щоки, але вже не від сорому, а від щастя. 

-Ти така мила, коли червонієш, я вже це казав?- от же ж...  тепер вже через сором червонію. Я легенько стукнула його по плечі і одразу обійняла його. Коли вдихаю його запах, здоровий глузд ніби покидає моє тіло.  

-Казав. 

-В мене є одна ідея...- хитро сказав він, і я одразу подивилась йому в очі. 

-Яка? 

-Давай зараз тихенько підемо звідси, щоб ніхто не побачив, купимо якоїсь шкідливої їжі, а потім до мене?- з його очей аж зірочки вилітали коли він дивився на мене. 

-Ні...-протягнула я і взяла його за руку.- Для кого тоді я це все готувала, нехай з допомогою Єгора, Миколи і дівчат, але ж готувала. 

Кай подився на мене очима дитини у якої забрали улюблену іграшку. А ти що хотів? 

-Ну я оцінив, як ви для мене старались, але хочу втекти з відси. - казав Кай за моєю спиною, а я ледь не тягнула його за дві руки. Ну точно дитина. 

-Так, - я зупинилася і ми ледь не впали - по-перше, не гарно залишати гостей, по-друге, старалися всі для тебе і ми образимось, якщо втечеш. 

-Але ж я з тобою хочу втекти. - Кай підійшов, обійняв і поцілував у скроню. Звабник чортів. 

-Ну давай відірвемося зі всіма, - притулилась ближче до нього і задерла голову, бо мій хлопець, зараза, високий - обіцяю, що потім проведемо час тільки у двох і як ти захочеш. 

-Як я захочу? - єхидно усміхнувся Кай 

-Вовчук, не наглій. - посерйознішала я. 

-Коли ти мене прекрасним йолопом називала, було приємніше. - ніби образився, але взяв мене за руку і ми разом увійшли всередину. Цікаво, яка реакція буде у друзів? В будь-якому випадку, вони будуть раді за нас. Аж не віриться. 

-До речі, пупс, у нас 2:2. 

Я задумалась. Одною з умов парі було не закохуватись. Але ж ми не зізналися в коханні, а лише почали зустрічатися. Можливо це просто симпатія? У нього можливо так, а от я вже не впевнена. 

Вечірка набрала обертів і тепер у кімнаті було темно, лише світло-музика. Я мимо волі підтанцьовувала, а Кай дивився і хіхікав. Насміхається, гад. Я штовхнула його і він також почав рухатися зі мною в такт. З боку, здається, ми виглядали смішно. Але такий атмосферний і... романтичний момент. Ще трішки потанцювавши, ми продовжили пошуки друзів. Знайшли у одній з кімнат. Чотири пари очей спершу дивилися здивовано, а потім дівчата підбігли до мене і “вкрали”, залишивши хлопців наодинці. 

-І що це все означає? - закривши двері, Софія схрестила руки на грудях і з єхидною усмішкою дивилася на мене. 

-Це те, що ми подумали? - тішилась Оля і хлопала в долоньками. 

-Так, ми офіційно пара. - після недовгої паузи промовила я. 

-Ура! - крикнули дівчата і ми обійнялися. Затанцювавши танець переможців, я була змушена все розказати.  

-Везуча ти, Лунка. - сказала Оля і лягла на ліжко, щ о було в кімнаті. 

-Так. А що в тебе, Микола тормозить? Так я йому допоможу піти на правильну дорогу. 

-В тому і проблема, що він все прямо каже. А я соромлюсь. Не знаю, просто таке враження, що все якось швидко і щось в тому є. 

-В сенсі? - запитала Софія. 

-На мою думку, є якась таємниця. Не знаю, що саме, бо вже довго думаю на рахунок цього. Обов’язково все розкажу, коли розберусь. 

-Добре, якщо потрібно щось, то ми допоможемо. - промовила я і ми ще раз обійнялись. 

-А Єгор що? - запитала Оля в Софії. 

-Та він вже задовбав. - впала на ліжко дівчина. - Я йог взагалі не розумію. Пропозиції стосунків або признання в почуттях не було. Але він ревнує до кожного, зриває побачення і прогулянки і пробує контролювати. Це нормально? 

-Можливо він боїться твоєї відмови?- припустила я. 

-Так я колись йому призналась, ще в 15, а він тоді сказав: ”Мені здається, що ти ще замала”, - Софія смішно передразнила Єгора. - А сам в 14 за старшокласницями бігав і моїх одноліток на побачення кликав. А мені було боляче. Нехай зараз мучиться. 

-Ой, біда з тими хлопцями. - сказала я. - Я звісно щаслива, що ми тепер разом, але думка про парі на поцілунки, їсть мене. 

-Треба випити. - заявила Софія і підійшла до дверей. 

Ми з Олею підтримали і наше “Шалене тріо” атакувало фуршет. Почалося все з вина і ми інколи ходити танцювати. Потім пішло шампанське і ми жалілися на дівочу долю. Наступним було мартіні і ми знімали на відео, як Софія фліртує з якимось ботаном (не знаю хто він Каю), а потім відбирали її у злого Єгора. В нас вийшло і ми пообіцяли більше не пити. Після години танців, обіцянка діяти перестала і ми випити якийсь коктейль. Людей стало значно менше і я знайшла Кая. На мене дивилися злі, але до біса красиві очі. 

-Все дівчата, нам пипка.- сказала я і до нас підійшли три обломщика кайфу... 

Pov Кай 

Емоції випирали з середини. Ми з Луною, офіційно пара. Сама думка про це гріє душу. Ще жодна дівчина  не робила мене настільки щасливим. Дівчата втекли, а мене залишили на ниття Єгора, що вони мене втратили і настанови та погрози Миколи. Ми випили по стаканчику віскі.