Глава 12

На галявині, де вже зібралися усі студенти та викладачі, нас насварили і одночасно похвалили. Сварили за порушення правил, а хвалили за велику кількість води та хмизу. Всі, особливо Катя, дивилися на нас, як на пришелепкуватих. Одяг трішки брудний, в деяких місцях подертий, солома повсюди, смішні віночки і надуті лиця, що свідчили про сварку. Гордо піднявши голови, я і Софія пішли в палатку, щоб переодягнутись і привести себе в порядок.

-Як мене дратує Єгор!- схрестивши руки йшла Софія.

-І не кажи.- підтримала її я - Головне, налякали і винні ми, заблукали – також ми винні.

-Абсурд…

Після незчислених нарікань, ми все ж таки заспокоїлись і ввійшли в платку. Там ми оділи спортивні костюми, адже скоро вечір і буде м’яко кажучи не тепло. Після того, як ми переоділись зайшла Оля. Ще трохи обговоривши хлопців, ми вийшли на вулицю. Нас покликали на ту ж поляну, бо потрібно було приготувати вечерю.

-Зараз ми розподілимо вас на групи і кожна, буде готувати для себе. Заважати ми вам не будемо. Отже…-пройшло ще декілька хвилин і я почула знайомі прізвища – Мамчур Луна, Дмитрів Софія, Ступницька Ольга, - здавалося все, життя прекрасне, але все змінюють остайні секунди…- Вовчук Кай, Кацюба Єгор…

-Що? – четверо людей крикнули і переглянулись. Це просто карма. Хоча…

-Олічка, ти нічого не хочеш нам розказати? – запитала я і взяла її за руку.

-Нічого собі, - з сарказмом заговорила та – не знаю, хто ж це міг зробити? Це напевно реально співпадіння…

Ми з Софією переглянулись і потягнули Олю за собою в палатку.

-Олю, заради Бога, скажи, навіщо?- Софія говорила не нагнітаючи, але трохи з образою в голосі.

-Ви вже замучили зі своїми сварками, ми ж на відпочинок приїхали.- вона говорила чітко – Тому ноги в руки, і пішли миритись. Вдома сваритись будете, тут не потрібно.

-Ну добре, але щоб це було в останній раз.- нарешті заговорила я.

Витягнувши всі продукти на вулицю, стали думати, що ж з цього робити. За спинами почули шарудіння і розвернулись. Кай з Єгором йшли до нас з пакетом, а що в ньому, я не бачила. Ми з Софією знову розвернулись.

-О, хлопці,-сказала Оля і підійшла до них – Що у вас в пакеті… Оу,- вона посміхнулась і знову прийшла до нас – Вечір, сьогодні обіцяє бути цікавим.

Ми розклали стіл і вирішили, що сьогодні буде: шашлик, свіжий салат, бутерброди з плавленим сиром, помідорами та огірками. Також буде овочева і м’ясна нарізка. Виявилось, що в хлопців в пакеті алкоголь і його таки не мало. Ввімкнувши музику, я почала різати овочі, Софія робила бутерброди, Оля наставляла тарілки і оформляла все, а хлопці зайнялись м’ясом. Коли заграв трек «Fifth Harmony - Worth It ft. Kid Ink», нас всіх понесло. Ми танцювали, підспівували, сміялись, фотографувались і знімали відео. Напруга щезла і навіть Софія з Єгором обіймались і фліртували.

-Пупсику, ти ще ображаєшся? – запитав Кай і обняв мене за талію.

-Думаю, що ні, але,- я тикнула пальцем в його груди – більше так не роби.

-Я зрозумів. Виявляється ти ще й красиво танцювати вмієш? – сказав він і підняв одну брову. Я ж одразу зрозуміла, що він фліртує. Наївний…

-Я взагалі, ідеальна дівчина.- гордо піднявши голову сказала я та зазирнула йому прямо в очі. Було видно вогонь в його очах. Чому він так дивиться, ніби заглядає в душу?

-В цьому я не сумнівався…- він почав повільно наближатись, щоб поцілувати мене. Та й я цього хотіла, але у Олі були інші плани.

-Блін, - вона клацнула кнопку на фотоапараті і скорчила мордочку самотнього цуцика – чому мені нема з ким танцювати?

-Хто тобі таке сказав? – сказав Кай і підійшов до Єгора – Ви дівчатка танцюйте, а нам з цим молодим чоловіком потрібно виконувати свою роботу.

Хлопці продовжили готувати, а так як ми свою роботу зробили, могли собі дозволити відриватись під музику. Після треку «Jennifer Lopez, Maluma - Pa Ti», ми сіли за стіл. Коли вчителі проходили попри наш стіл – похвалили нас і пішли далі. Тоді Кай витягнув пляшки з пивом і дав кожному. Під смішні історії і дзвінкий сміх ми повечеряли і достатньо випили. Пиво, вино, мартіні – все це сприяло хорошому настрою і неадекватних танців. Через деякий час, ми все ж таки розійшлись по палатках і лягли спати.

Кажуть, що на свіжому повітрі ти забуваєш про все, і одразу легко засинаєш. Так от – це повна нісенітниця! Здається, що ніби хтось порчу навів, і таки хочеться вийти з палатки і чкурнути за вітром на зустріч пригодам. А ще ці смарагдові очі… Він явно щось підлив мені, щоб я про нього думала. Так, потрібно негайно забути про нього. Я тихо, щоб не розбудити Олю і Софію, встала, вдягнулась і подивилась на годинник. 4:25. Як так? Я тихо розсунула двері палатки і вийшла на вулицю. Побачивши, що на поляні ще не зовсім догорів жар, я пішла туди. Ніч зачаровувала своєю красою. Неймовірний місяць і зорі ніби розказували казки на весь світ. Так хотілось чашечки гарячого какао з marshmallow і обіймів Кая..? Останнім часом мені здається, що ми надто зблизились, і це лякає.

Сівши на лавочку, яку зробили Кай та Єгор з каміння і дерев’яних дошок, я подивилась в небо і трішки обняла себе руками. Роса і вітер давали про себе знати, і ніби прочитавши мої думки, хтось накрив мої плеч пледом:

-Ааааа- зі всієї сили закричала я і зірвалась з місця, щоб подивитись на того «бабайка».

-Тихо,- сказав Кай і виставив перед собою руки – чому ти така ляклива?

-А ти чому завжди підкрадаєшся?- запитала я шепотом.

-Ну манера в мене така.- спокійно промовив він і сів на лавочку.

-Вибити ту манеру треба.- сказала я і сіла біля нього.

-Все, проїхали.- він підняв очі на небо – Чому не спиш?

-Сама не знаю. Не спиться і все.

-Я також…- ми двоє переглянулися і я, відвівши погляд, знову поглянула на зорі.

-Кожного разу згадую нашу першу зустріч,- він посміхнувся і глянув на мене – Ти тоді здалася мені маленькою стервою і я подумав, що ти як всі, але на спільній парі і на вечірці – я змінив свою думку і подивився на тебе іншими очима. – Кай повільно наближався до моїх уст, але в одну мить я згадала про парі. Усміхнувшись, я приклала палець до його губ.