Глава 5

Голова болить страшенно. Остання чарка текіли була явно зайвою. Хоча ні, останні  10! Як так можна напиватись? Не давши відповіді на запитання, котрі крутились в моїй горе-голівонці, я спробувала встати зі свого ліжка. Як же погано… Взявшись за голову, я з важкістю в районі хребта та лицем ніби з’їла лимонів двадцять, якщо не більше, пішла у ванну. Те, що я там побачила привело мене в шок, або краще сказати в страх. На мене дивилася людина (хоча було важко так це назвати) з жахливо заплутаним волоссям, як після удару струмом. Макіяж перетворив мене на панду, а алкоголь зробив ефект лиця «алкаш Валєра». Прямо Чупакабра, яку з лісу вигнали, страшна, так ще й не знає де і що робиться. Зрозумівши, що щіткою і водою тут не впораюсь, я набрала ванну води. Зважаючи, що сьогодні вихідний, я могла це собі дозволити . Від сніданку я відмовилась одразу, бо не дуже хочеться сидіти серед злющих родичів. Вже в повну ванну гарячої води, я додала ефірні олії та піну. Спочатку занурила тільки ноги. Який же кайф… Так і захотілось зараз побувати десь на островах, на теплому пісочку.  Ефірні олії та піна зробили чудовий настрій додавши шарму в цей ранок, та зменшили половину моєї роботи. Лице вже не таке напухле та й волосся легше буде розчесати. Трохи полежавши в цьому райському куточку, я нехотячи вилізла з ванни, наклала на лице зволожуючу маску і завернувши волосся в рушник лягла на ліжко і зайшла в Instagram. Погортавши стрічку мені прийшло два повідомлення. Одне від Кая, і я навіть не збиралась переглядати, а інше від мережі спорт залів,  спортивного інвентаря і одягу« Sports Universe». Перш ніж переглянути SMS, я прочитала все, що є про це підприємство. Започаткувалося воно вже давно, а от набрало популярності лише 5 років тому у Києві. Через декілька тижнів буде відкриття першої філії у Львові. Можливо реклама? Але переглянути всеодно потрібно.

«Доброго дня, Луно. Нам дуже сподобались ваші ролики та фотосесії у різних відомих фірмах та марках. Тому, пропонуємо вам прийти на співбесіду. Сьогодні о 17:30 початок кастингу, на вулиці … за будь якими питаннями звертайтеся за номером +380 98 --- ----. Наперед, дякуємо за співпрацю.»

У мене одразу піднявся настрій від прочитаного. Вперше не я бігаю по кастингах та зависаю на різних сайтах, а хтось запропонував мені роботу. Зараз 14:46. У мене є неповні три години для підготовки, тому обравши білий костюм у клітинку та білі кеди, я вийшла з будинку і сівши у завчасно викликане таксі відправилась на потрібну вулицю.

-Ало, Яно привіт – заговорила я у трубку.

- Привіт, Луно – привітно мовила моя подруга.

- У мене до тебе є прохання. – миленьким голосом проговорила я.

- Я вся в увазі.

 - У мене з’явились позапланові зйомки. Тому мене потрібно трішки привести до ладу. Ти на роботі і чи можу я до тебе під’їхати?

- Звісно! Я завжди тут. І вже навіть придумала зачіску та манікюр.

- Дякую ти мене сильно виручаєш.

- Та пусте. Все чекаю тебе. До зустрічі.

- Добре, лечу.

З Яною я познайомилась на одних із зйомок. Вона була новачком та й я лише другий раз пробувалась, тому ми швидко знайшли спільну мову. І відтоді ми добре подружились і не раз виручали одна одну з біди.

 За п’ять хвилин я вже заходила в салон краси «Монро».

-О, зірка прийшла. Як там життя молоде?- заговорила адміністратор Анна Степанівна. Правда вона не любить, коли її так називають, тому для відвідувачів вона Анна, а для своїх тьотя Нюся.

- Тьотя Нюся, ти ще не стара. А так все по старому. Універ, дім, інколи зйомки..

- Та шо мені той універ... На особистому як?- її каварна усмішка завжди доводила мене до сміху. От, мала дитина.

- То що особисте - то не публічне.

- Але ж…

- О, Лунка, ти вже тут? Пішли швидко! – моя рятівниця Яна з’явилась ні звідки і я цьому дуже рада. Як завжди ідеально прибране робоче місце, маски, шампуні, фарби, тоніки та інструменти мов солдати розкладені по органайзерах. Я по білому заздрю організованості Яни. У мене на робочому столі вічний творчий безлад.

- Мені потрібно знати, що, де і коли. – посадивши мене на м’яке крісло пильно глянула подруга на мене через дзеркало.

- Отже, це новий спортивний зал і всякі товари.

- Все, я зрозуміла.   

Годину потому…

Я розглядала себе у дзеркалі в повний ріст. Два не акуратні французькі колоски дуже гармонічно виглядали з моїм каштановим, майже чорним волоссям. Мої пальчики прикрашав елегантний кровавий манікюр. Макіяжу ми не робили, але у сумочці є туш та блиск для губ. Заплативши, я вийшла і пішки пішла до місця призначення. Час у мене ще є, та й іти не далеко. Прогулюючись Львовом я вкотре впевнилась, що це місто моє. Його історія, архітектура, атмосфера мені настільки рідні, що за будь яким приводом я звідси не поїду. З такими думками я вже дібралась до спорт залу. Всередині все виглядало дуже стильно. Чорні дзеркальні стіни ідеально прополіровані, мармурова підлога, також, ідеально начищена, чорні шкіряні дивани на кожному кроці та маленький ресепшн. Золотими літерами на всю стіну вигравірувано «Sports Universe»,

-Доброго дня, я на кастинг.- по діловому звернулась я до жінки років 38, що сиділа та щось клацала на клавіатурі.

- Добре, можна ваше прізвище, ім’я та по батькові.

- Звісно,- я усміхнулась, мені дуже сподобалась ця жіночка – Мамчур Луна Олександрівна

- Щось дуже знайоме- на мить я побачила задумливість у погляді, але як з’явилось так і пропало.

- Прошу, вибачте, але я вас не пам’ятаю- мені чесно стало трішки соромно.

- Це нічого, мені просто здалося. Вам на 3 поверх в кінці коридору 3 двері справа.- мило усміхнулася жінка і вказала на сходи.

-Дуже вам дякую- я також їй щиро усміхнулась і пішла по вказаному напрямку. Мигцем я помітила за стіною 3 (а можливо і більше ) зали. З одного лунали звуки ударів. Швидше за все там зала для боксу. Стряхнувши головою я почала підійматись по сходах. Дійшовши до потрібного кабінету, я вагалася постукати, але лише декілька секунд, тому гордо піднявши голову і усміхнувшись я постукала в двері, після чого одразу почула фразу: