35. Станіслав

Поруч з Марго я відчував себе дуже щасливим... Кожен новий день та тиждень я зустрічав з усмішкою, повністю задоволений своїм життям, нашим життям. Так, я вже не уявляв свого життя окремо від неї. Правда, останнім часом ми обидва були дуже заклопотані: в неї були заняття, в мене — постійні зйомки... Поліна стала дуже прискіпливою, вона хотіла все зробити просто з голочки ідеально, тож ми перезнімали багато дублів і, щоб не відставати від графіку, працювали часом і по пʼятнадцять годин на добу... 

Часу інколи навіть на сон ледь вистачало. Я переживав, як на це відреагує Марго... Все ж, вона молода дівчинка, і, певно, не так уявляла перші серйозні стосунки... Ну, насправді я не знав, чи був у неї першим «серйозним»... Але було схоже, що саме так і було, бо... 

В будь-якому випадку, я хотів, щоб наш перший раз, не важливо, чи буде він для неї саме першим з усіх, був особливим. І тому після того випадку я не намагався вкласти її просто ввечері після важкого дня... Хотілося зробити все красиво.

Тому працював, як проклятий, понаднормово, але попросив режисерку, щоб мені виділили два дні вихідних пізніше, коли ми вже будемо випереджати графік. І  от, нарешті, це сталось. 

Я попередив Марго, щоб на ці вихідні нічого не планувала, і що я хочу провести цей вечір тільки з нею. Вона почервоніла і кивнула, і майже одразу втекла на свої курси, а я тим часом сів за прочитання сцен, які мали знімати завтра... Але в голову нічого не лізло. Я знав, що вона зрозуміла, що я мав на увазі, і з її реакції думав, що, схоже, вона не проти... Було приємно це усвідомлювати. 

Чомусь я дуже хвилювався ці кілька днів до вихідних. Навіть не думав, що можу настільки сильно хвилюватись з такого приводу...

А субота все наближалася. Це відчувалось і в наших стосунках. Марго стала трохи більш соромʼязливою, майже такою ж самою, як коли ми ще не зустрічались... Тепер навіть, коли я просто обіймав і цілував її, вона починала тремтіти, важко дихати, а ще дивитись на мене таким поглядом... Там було кохання, там було бажання, але і страх, маленький вогник страху все одно горів у її очах. І це змушувало мене відтягувати момент... Не хотілось робити це аби-як. 

Вона хвилювалася, тож, схоже, я не помилився щодо своїх припущень. Але в будь-якому разі, я постараюсь. Я зроблю так, щоб їй усе сподобалось, я хочу, щоб їй було добре зі мною в усіх сенсах. 

На початок вечора я запланував романтичну вечерю і перегляд фільму. Я приготував фондю, а ще підготував спальню... Може, трохи перестарався, але вже будь що буде. 

Марго мала скоро прийти з курсів... Перед її приходом я сходив у душ, обрав фільм і коли почув, як клацають двері, пішов до коридору. 

Наші погляди одразу зустрілись.

— Привіт, — сказала вона, злегка почервонівши, коли побачила, що я був при повному параді. — Ти кудись ходив? Казав же, що вихідний...

— Ні, — я підійшов ближче і поклав руки їй на плечі, ніби щоб допомогти зняти пальто, але насправді... Насправді мені хотілось обійняти її, хотілось злегка обпалити ніжну шкіру гарячим диханням, хотілось...

— Стасе... — вона подивилась мені в очі через плече. 

Я побачив її вологі губи, усмхнувся і подався вперед, прикриваючи очі і цілуючи її. Руки мої самі собою перемістились на тоненьку талію. 

Та врешті-решт мені довелось відсторонитись. Але я відсторонився разом з її пальто.

А потім, коли вона роззулась, я знову взяв її за руки і повів до вітальні. Тут вже все було підготовлене: вино, фондю, під яким горіла свічка і тримала його теплим. 

Я увімкнув обрану романтичну комедію і ми почали їсти та пити... Але розмова виходила якоюсь дивною. Марго все ж переживала. Я на секунду навіть замислився, чи не варто нам сьогодні просто подивитись фільм, однак, коли хотів взяти тарілки, що лишились, і віднести їх на кухню, Марго раптом узяла мене за руку.

Наші погляди зустрілись, а потім я ковзнув очима нижче, до її губ. Вона, схоже, прослідкувала мій погляд, і облизала нижню губу, від чого моє серце почало битись частіше. 

Я сковтнув слину і подався вперед, торкаючись губами її губ. Намагався не бути надто напористим, надто різким, однак серце билось так часто, що здається, заглушало все інше. 

Мої руки опустились їй на талію і я на мить відірвався від її губ. Важке дихання, затуманений погляд, мурахи по шкірі, звужені зіниці... Збуджена вона збуджувала мене ще більше, однак я мав запитати її прямо.

— Марго, ти впевнена, що...

— Так, — вона перебила мене, і поклала палець на мої губи, щоб я більше нічого не говорив. — Поцілуй мене...

Вона сказала це тихо, почервоніла, однак погляду не відводила.

Замість того прибрала палець, і тоді я знову подався вперед, цілуючи її... Марго нахилилась назад, буквально вкладаючись на диван, але я відірвався від її губ.

Вона подивилась на мене ледь не обурено і це змусило усміхнутись.

— Ходімо, — я переплів наші пальці і встав з дивану, тягнучи Марго за собою. А потім повів її до спальні...