27. Станіслав

Я усміхався, намагаючись сховати своє здивування і легку збудженість за цією усмішкою. Бо думки зараз були зовсім не жартівливі... От же ж вирядилась.

— Точно, — сказала вона, повернувшись і взявши до рук склянку.

Потім наші погляди зустрілись і Марго несподівано для мене взяла і пригубила склянку.

Мій погляд спочатку зосередився на її губах, а потім на шиї... Я бачив, як вона ковтає воду, і це видовище здалось мені аж надто провокативним. 

Вона розуміє, що робить? Ні, навряд. Я ж сам прийшов сюди, і сам собі все надумую... Вона нічого особливого не робила і не робить. 

— Тоді добраніч? — чомусь вона сказала це з запитальною інтонацією.

— Ага, — я кивнув, опустивши погляд трохи нижче шиї... 

Ця штука на ній була доволі відвертою. Знову ковтнув слину. Та що ж таке...

— Стасе, ти теж іди, бо мені здається, що ти буквально засинаєш на ходу, — стурбовано сказала вона, раптом торкнувшись долонею мого чола і наблизившись до мене. 

Тепер нас розділяло хіба якихось сантиметрів двадцять.

— Лоб ніби не гарячий, — резюмувала Марго спокійним голосом, після чого прибрала свою долоню від мого чола. 

— Все добре, але спати дійсно треба, — я усміхнувся. — Дами вперед!...

Марго вийшла з кухні, я пішов за нею. Навіть так не міг відвести погляд. Пеньюар прекрасно виглядав і ззаду. Господи, ну що ж таке... Не треба дивитись. 

Зусиллям волі я таки відвів погляд від Марго і вже за мить ми були у вітальні.

— Добраніч, — швидко сказала вона і мало не побігла в бік своєї кімнати. 

— Добраніч, — мовив я їй вслід. 

***

Я лежав у ліжку і тупо витріщався у стелю. Ми живемо разом менше, ніж півдоби, а зі мною вже відбувається подібне... Це неправильно. Так не мало статись. Можливо, мені треба розірвати дурне парі... Я не хотів знову закохуватись. Це надто боляче і небезпечно, я ж знав... Але нічого не міг з собою вдіяти.

Якщо так задуматись, вона сподобалась мені і до всього цього... До пеньюарів, зміни зачіски, зацікавленості акторством. 

Вона привернула до себе увагу ще тоді, в супермаркеті. 

Я побачив у ній щось вже тоді... Цікаво, що саме... Чому вона?...

Сон ніяк не хотів йти. 

Марго не з тих, хто буде розвивати реальні стосунки із фіктивних. Хоча, я думаю, що я теж їй подобаюсь... А може, це я просто фантазую? Видаю бажане за дійсне? І насправді їй завжди було потрібне одне: гроші на навчання? 

А з іншого боку, ну я ж сам погодився на всю цю авантюру... Та що казати, саме я її й запропонував. 

І тепер чомусь відчував себе якось неправильно. Марго мені подобалась, реально подобалась, а може вже й не просто подобалась. Напевно, все ж правильніше буде сказати, що я закохався. І це все ускладнювало.

Авжеж, я зміг віджартуватись, коли побачив її в цьому... Що це взагалі було... І треба ж було купити таке... Ніби вона не розуміє, що таке на людях вона не покаже, що таке побачу тільки я...

Чи може... Може бути, що вона хотіла, щоб я побачив її в подібному вигляді? 

Та ні, не може бути. Це не в її стилі. Вона просто гарно вжилася в роль зіркової нареченої, не більше й не менше. Вона старається, щоб виконати цю роль. І взагалі я маю похвалити її за старання чи щось таке, але чомусь мене це тільки дратує...

Коли побачив її на кухні, хотілось торкнутися... Хотілось обійняти, хотілось поцілувати. Я не очікував від себе настільки бурної реакції просто через те, що вона була вдягнена в пеньюар.

Скільки разів я знімався з напівоголеними дівчатами? Але це ніколи не викликало в мене подібної реакції... Подібну реакцію викликала тільки... 

Ні. 

Не хочу згадувати про неї. 

Чомусь у мене завжди все складається через одне місце. Що з Ніколь, що з Марго... Та що Марго, я ж вже казав їй, що вона мені подобається, але вона навіть не повірила....

Я зітхнув і прикрив очі. 

Треба хоч трохи поспати. Завтра буде важкий день...

***

Коли я відчув запах смаженого бекону і яєць, в животі одразу забурчало і я розплющив очі. 

Спочатку подумав, що бекон мені просто наснився, але майже одразу я знову вловив цей аромат, уже повністю прокинувшись.

До аромату додався тихий звук смаження, а також світло з коридору, який вів на кухню. На кухні були напівпрозорі двері, тож виходило, що Марго вже прокинулась і готувала сніданок?...

Я встав з дивану і пішов на кухню, так само в самих домашніх шортах, без футболки чи кофти.

Коли відкрив двері на кухню, побачив Марго, яка саме знімала яєшню з беконом зі сковорідки. Схоже, це була страва для мене. А для себе вона запарила вівсянку. Ну і крім того, на столі вже стояв заварник з чаєм та дві чашки. 

— Доброго ранку, — привітався я, привертаючи увагу Марго, і паралельно сідаючи за стіл.

— Привіт, — вона взяла тарілку і поставила переді мною. — Ти якраз вчасно, давай снідати...