19. Станіслав

— Стасе, подумай добре, — продовжила Маша, моя менеджерка. — Ще можна сказати, що це всього лише чутки. Можна все обернути...

— Ні, Машо, я не збираюсь нічого «обертати», — твердо сказав я. — Марго — моя дівчина. І так буде й надалі.

— Що?... — здивовано перепитала вона. 

— Так, можливо, преса дізналась трохи зашвидко, але вже як є, — продовжив я. 

— Треба зібрати прес-конференцію, — зауважила Маша. — І бажано зробити це якомога швидше, щоб чутки не ширились.

— Якомога швидше — це коли? — перепитав я.

— Завтра, — вона зітхнула. — Сподіваюсь, твоя дівчина встигне підготуватись... Бо в тебе важлива роль, Стасе. Якщо все пройде погано, режисер може бути незадоволеним. А зйомки тільки почались, тож замінити тебе буде не так вже й важко, розумієш? Ти точно хочеш поставити цю роль та свою карʼєру на кін?... Можливо, легше все ж все обернути і не ризикувати... 

— Ні, Машо, я тобі вже сказав, — твердо відповів я. — Готуй прес-конференцію. І ми там будемо разом із нею, з Марго. Підготуй усе. 

— Мені допускати тільки лояльних журналістів?... — зітхнула вона.

— Ні, — я похитав головою. — Хай усе буде чесно. Ми впораємося. 

— Впевнений, Стасе? — з сумнівом перепитала Маша. 

— Так, пан або пропав, — рішуче сказав я.

— Добре, тоді я займуся організаційними питаннями і скажу тобі, коли все буде готово.

— Домовились, тоді чекаю на дзвінок....

***

Сьогодні в мене була зйомка в рекламі якогось спортзалу. На початку нам пообіцяли відзняти максимум за годин пʼять-сім, тож я якраз мав би встигнути зустріти Марго з салону. 

Партнеркою по зйомках була реальна тренерка з цього клубу, тож я трохи переживав, чи зможе вона видати необхідні емоції, а не тільки механічно показувати вправи, однак усе вийшло як треба, і я звільнився навіть за дві години до того, як треба було забирати Марго з салону. 

Я заїхав додому, прийняв душ і написав їй, запитавши, за скільки годин її обіцяють відпустити. Вже був вечір, і салон мав зачинитися десь за годину, тож я сподівався, що саме тоді її і відпустять.

Чесно кажучи, я був у передчутті. Мені було дуже цікаво, що зроблять з Марго. Насправді, вона і так була дуже красивою, однак для того, щоб виглядати не просто красивою дівчиною, а зіркою, треба було все ж додати трохи лоску, який тільки підкреслить її природну красу. 

Сьогодні підходив до вибору одягу особливо прискіпливо. Мені хотілося подобатись Марго... Це щось новеньке. Подобатись їй? Ні, треба бути обережнішим. Я не збираюся більше закохуватись, це надто небезпечно...

***

Коли підійшов до салону, дістав мобільний і вирішив її набрати. Пішли довгі гудки, аж раптом із дверей головного входу вийшла вона.

В новому пальті, з новою зачіскою, з іншою формою брів, які одразу змінили її погляд на якийсь грайливий... 

Чесно кажучи, я так і застиг, дивлячись на неї з телефоном біля вуха. 

— Стасе, привіт, ти вже тут? — вона заправила пасмо волосся за вухо і відвела погляд. 

— Привіт, — я зробив крок назустріч і чмокнув її в щоку, знов не запитавши.

— Стасе... — тихо сказала вона.

— Ти фантастично виглядаєш, — сказав практично на вухо. 

— Дякую... — Марго злегка знітилась. 

— Ти, певно, зголодніла? — я зазирнув їй в очі. — Цілий день тут... 

— Є трохи, — вона кивнула. 

— Тоді  ходімо, таксі нас вже чекає, — я переплів наші пальці і повів її до машини.

Мені дуже подобалося торкатись її. Це було якесь незвичне відчуття. Від простих дотиків мені починало потихеньку зносити дах... 

Коли ми підійшли до машини, я відчинив перед нею дверцята на заднє сидіння. Марго подякувала і сіла всередину, я ж розташувався біля неї, а не на передньому сидінні. Потім назвав водієві адресу ресторану в центрі.

— Зараз замовлю нам столик, — я дістав мобільний. — Сьогодні ми будемо їсти не в забігайлівці, а в гарному ресторані. Яку кухню ти б хотіла спробувати? Щось французьке? Італійське? 

— Та можна і просто в кафе... — Марго відвела погляд. 

— Ні, сьогодні ми поїдемо саме до ресторану, Марго, — я усміхнувся. — То що — французька чи італійська кухня?...

— Давай італійську... Не люблю жабʼячі лапки, — вона усміхнулась.

— Як так! Ти ж їх навіть не пробувала, — я торкнувся кінчиками пальців її руки і одразу ж переплів наші пальці. 

Не тримав, просто ненавʼязливо переплів. Але це все одно було хвилююче. Я навіть не памʼятаю, коли востаннє було так хвилююче. 

Коли ми приїхали до ресторану, я чомусь навіть трохи хвилювався. Все було якось незвично, і я не розумів у чому справа. Через це ми майже не розмовляли... Поїли, випили по келиху вина і непомітно минули півтори години... Ні, це було комфортне мовчання, мені взагалі було комфортно з Марго, однак я не знав, чи було комфортно їй. 

Коли я дивився на неї, вона увесь час відводила погляд. 

— Завтра в нас буде інтервʼю, — нарешті сказав я. — Точніше, прес-конференція, де я відрекомендую тебе, як свою дівчину. 

— Прямо завтра? — здивовано перепитала вона.

— Так, — я кивнув. — Треба припинити чутки. Нехай всі чітко знають, що у мене щодо тебе дуже серйозні наміри.

Коли казав ці слова, раптом зрозумів, що це був не жарт. Мені правда дуже подобалась Марго... Невже, справа не в парі? Ні... Не може бути. Ми ледь знайомі. Просто в мене давно нікого не було, у цьому вся причина...

— Зрозуміло, — вона кивнула. — Добре. 

— Якщо будуть задавати якісь незручні питання, я сам відповім. Але, сподіваюсь, все обійдеться...

— Ти про те, що я "нічний метелик"? Чи як там  мене назвали у тій статті...

— Пробач мені, Марго, — я зітхнув. — Ну але це шоубіз, тут буває таке. Однак я зроблю все, щоб такого про тебе ніколи не говорили. Вони полюблять тебе, ось побачиш, — на цих словах я затнувся, бо після хотів сказати «як я». Це настільки збило мене з пантелику, що я швидко перевів тему: — І це буде чудовий старт для твоєї карʼєри! Одразу після цього ми підемо на мої зйомки, хочу, щоб ти почала спостерігати за тим, як це все відбувається, щоб бути готовою...