18. Маргарита

Будильник задзвонив, як зазвичай, рано вранці, адже я забула його вимкнути. Забула, що тепер безробітна, точніше, працюю нареченою…

Натиснула на кнопку вимкнення і вирішила, що можу ще трохи подрімати. Адже до салону мені на десяту, а  до цього ще ціла купа часу. Крізь сон чула, як Віка ходить по квартирі, збираючись на лекції. От грюкнули двері, і все стихло. І я, несподівано, провалилася в сон. А коли знову розплющила очі, на годиннику була вже дев'ята.

Дідько! Я запізнююсь! Бігала по квартирі, збираючись, натягнула нові джинси та светр, потім глянула у дзеркало і побачила, що забула зрізати з кофтини бірку. Вилаялася, довелося знімати і одягати знову. 

Накинула нове пальто і поглянула на себе в дзеркало. Так, тепер уже точно я виглядала "по-багатому". Але яка різниця, якщо я не вмію себе поводити так, як усі ці фіфи. Та й не хочу. Недарма моя бабуся любила примовляти: "Знайся кінь з конем, а віслюк з віслюком". Я, мабуть, як той віслюк із приказки — яку ошатну збрую на нього не вдягни, та довгі вуха видадуть правду, що він зовсім не породистий скакун…

З такими думками я побігла на зупинку маршрутки. Вскочила в автобус, який саме під'їздив до зупинки. Оплатила проїзд і сіла на вільне місце. Час пік уже минув, жителі, що вирушали до праці, вже були на робочих місцях, так само, як школярі і студенти — за партами. Їздили містом одні пенсіонери та ще такі люди, як я — невизначеного роду діяльності. 

Я поглянула на годинник — в дорозі ще мала бути близько сорока хвилин. Якщо ніде не трапиться затору, то з'явлюся в салоні якраз о десятій. Ну, буду сподіватися, що цього разу закон підлості відносно мене не спрацює…

Щоб не нудьгувати, дістала телефон і вирішила почитати стрічку новин. Перегорнула кілька дописів про політику, і раптом аж очима закліпала від несподіванки. На фото з відомого новинного сайту я побачила… себе власною персоною. 

Вірніше, нас двох зі Стасом, і це був якраз той наш поцілунок у парку. Під світлиною я прочитала підпис: "Після того, як наречена зірки вітчизняних серіалів Станіслава Гордієнка вирушила на зйомки до США, актор довго часу не гаяв. Наші дописувачі сфотографували Стаса разом із якоюсь дівчиною. Як стверджують ті ж самі дописувачі, супутницю актора ідентифікували як відому "нічну фею"...

"Що? — я глянула на допис ще раз.  — Яка я їм фея, ще й нічна? Вони з дуба на кактус впали?"

Швидко відкрила телефонну книгу і набрала номер Стаса. Як тільки він озвався, відразу почала з обурення.

— Ти бачив наше фото в  інтернеті? 

— І тобі доброго ранку, — цілком спокійно відповів він. 

— Тобі що, все одно?  — не змовкала я. 

— Ну фото, і що. В мережі гуляє безліч моїх фото, — сказав Стас. 

— Але це фото зі мною! Розумієш? Ні, ти нічого не розумієш! 

— Розумію, але з папараці боротися дуже важко,  — відказав Стас.  — Втім, там, де був зовсім "зашквар", я поскаржився адміністрації, і допис видалили. 

— То що, було ще й гірше? — я хотіла зачитати про нічну фею, але вчасно згадала, що їду у маршрутці. 

— Забий, — сказав Стас. — Це зворотна сторона популярності, коли про тебе розпускають плітки. Дехто з моїх колег навпаки цьому радіє. Кажуть, що краще, коли говорять дурниці, ніж зовсім не помічають. 

— Все одно мені це не подобається,  — сказала я. 

— Що саме? Те, що про нас написали, чи наш поцілунок? Як на мене, фото вийшло симпатичне…

Та він знущається з мене! Я б йому висловила все, що про нього думаю, але пошкодувала вуха ні в чому не винних пасажирів. 

Тому просто натиснула на "відбій" і сховала телефон в сумку. Тим більше, що мені вже треба було виходити…

***

У салоні трапився адекватний перукар. Добре, що це був чоловік. З чоловіками мені якось завжди було легше домовитися. 

— Можна, щоб ви нічого не робили з моїм волоссям, але це виглядало так, ніби ви щось зробили? — здавалося, моє питання його не здивувало. 

— Ну, — він подивився на мене. — У вас від природи красиве волосся. 

— Мій хлопець любить довговолосих блондинок, — ляпнула я несподівано для себе. 

— Білявкою я вас точно не бачу, — похитав головою перукар. — Але можна зробити колорування, трохи висвітлити окремі пасма волосся, це додасть вам яскравості, і зачіска буде виглядати об'ємнішою. 

Він відкрив якийсь журнал і став показувати мені фото. Виглядало непогано. 

— Ну що ж, хай буде, — погодилась я. 

— Ну і зачісці трохи додати форми, а потім ви зможете відпустити волосся, — він усміхнувся, — якщо це так важливо для вашого хлопця. 

Я відчула, що червонію. 

Коли сиділа в кріслі, і перукар щось там чаклував над моєю головою, прийшло усвідомлення, що мені дійсно важливо подобатися Стасу. Бути такою, якою він хотів би мене бачити. 

Але яка справжня причина цього? Чи це моє власне самолюбство, те, що я хочу бути не гіршою за інших, тих, хто дійсно привертає його увагу? Чи те, що я мрію все-таки стати знаменитою і потрапити в кіно, а це можливо лише коли я буду такою, як хоче він?