16. Маргарита

— Добре, — сказала я, — мабуть, поїду додому, бо увечері маршрутки будуть переповнені, і з цими торбами мені буде важко втиснутися…

— Чекай, — він поклав руку мені на плече. — Ти забуваєш, хто ти тепер? 

— Ну, твоя наречена,  — пирхнула я. — І що, в мене тепер буде авто з особистим водієм? Та в тебе грошей не вистачить. І так уже, мабуть, в борги вліз з цими покупками. Ти що, мільйонер? 

— Не мільйонер, але на таксі вистачить, — сказав Стас.  — Зараз я викличу машину і відвезу тебе додому. 

— Що, сам відвезеш? Та ну, я чудово доїду без твого супроводу! Мабуть, тобі й так є чим зайнятися! Он роль іди вчи! 

Сама не знаю, чому я його так відшивала. В глибині душі мені хотілося, щоб сусіди побачили з вікон, як до нашого будинку під'їздить таксі, звідти виходить Стас, відчиняє дверцята, пропускає мене, а тоді сам несе всю цю гору пакетів. Це було б дуже романтично. 

Але, з іншого боку, я соромилася нашого вбогого під'їзду з оббитою плиткою на підлозі і попільничками з пустих консервних бляшанок на підвіконнях. Подумає, що живу в якихось трущобах. Буде потім мені тим дорікати, що от, його нареченій не годиться…

А куди мені подітися? На апартаменти ще не заробила. От, може, знімусь у кіно, зароблю грошей…

Мої роздуми перебила машина сріблястого кольору із ліхтариком таксі, яка загальмувала за кілька метрів від нас. 

— Ходімо, — Стас, здається, не звернув уваги на те, що я відправляла його вчити роль. 

Підійшов до авто, склав наші покупки на переднє сидіння, а мені показав, щоб я сідала назад, тоді вмостився поруч зі мною.

— Куди їдемо? — спитав водій. 

Я назвала адресу. 

— На завтра я тебе записав до салону, — сказав Стас.  — На десяту, так само, як сьогодні, але підеш сама, бо я буду на зйомках. Адресу тобі кинув на вайбер, за гроші не хвилюйся, все оплачено. 

— Що саме "все"? — недовірливо запитала я. — Ти про щось домовився, щось оплатив, а мене навіть не спитав, чи я хочу те робити? 

— Ну я ж казав раніше, що тобі треба інша зачіска, колір…

— Хочеш пофарбувати мене в блондинку? — я підтисла губи. — Я проти, так і знай! 

— Чому зразу в блондинку? Можна зробити відтінок, близький до твого природнього, але більш яскравий. Бо з цим ти виглядаєш, як мишка…

— Нормально я виглядаю! 

— Ну, поговориш з перукарем, він має великий досвід, щось придумає,  — викрутився Стас. — Плюс ще манікюр, брови і все таке. 

— Я не буду щипати брови! 

Він зітхнув:

— Головне, ти туди прийди, а там буде видно. Може, й не доведеться нічого щипати. 

Якийсь час ми сиділи мовчки. У мене зіпсувався настрій через той салон. Уявляла, як з мене зроблять щось таке, що я у дзеркалі себе не впізнаватиму. Але зрештою сказала собі, що спробую домовитися з майстрами, щоб не міняли мою зовнішність зовсім, або робили це по мінімуму. Ну, хай кінці підстрижуть і нігті нафарбують, і на тому все. 

Чоловіки зазвичай не дуже помічають, що змінилося, принаймні, мій батько точно. Поки мама йому не скаже, що пофарбувала волосся, він і не помітить. Може, й Стас так само…

Я трохи підбадьорилася й почала розпитувати його про зйомки. 

— А можна мені там побувати? Просто подивитися. Дуже цікаво! 

— Та можна, — відповів він. — Організую колись. Заодно і познайомлю колег зі своєю нареченою. Але це вже буде тоді, як приведемо твою зовнішність до пристойного вигляду. 

Я знову відчула, як немов кішка дряпнула десь всередині. Отже, зараз він мене соромиться, я виглядаю геть незугарно? Так, що навіть показатися зі мною перед колегами йому стрьомно? 

Сиділа мовчки і дивилася у вікно. Таксі вже їхало по нашому району,  до мого будинку  залишалося зовсім трохи. 

— Отут зупиніть, будь ласка, — я вказала на скверик, через який ходила на зупинку маршрутки. Вийду тут, а Стас хай вертається назад.  — Мій будинок за цими деревами, — сказала я до нього. — Я сама все донесу, воно не важке. А ти повертайся, так зручніше буде. 

— Ні, я тебе проведу, а потім викличу іншу машину, — Стас заперечно похитав головою. 

— Я можу почекати, — втрутився водій, видно, почувши вигоду для себе. 

Ми вийшли з автівки, Стас заплатив за поїздку і домовився, що через десять хвилин повернеться. 

Я не була надто цьому рада. Зараз, окрім сорому за мою зовнішність, він ще відчує сором за місце, де я живу.  Але ж він такий впертий, я вже зрозуміла, що сперечатися з ним даремно. Вирішив грати роль галантного джентльмена — то буде це робити, хоч як би я не противилася цьому. 

Він узяв пакети з покупками, а я пішла через парк, показуючи дорогу. Навколо було чимало людей, гуляли мами з дітьми, молодь сиділа на лавках і пила пиво. Тут неподалік був якийсь технікум, і його учні в цьому парку прогулювали пари. 

А трохи віддалік ми побачили молодят, чи то вони їхали з власного одруження, чи просто робили фотосесію. Наречена була в пишній білій сукні, а наречений у темному костюмі.