4. Маргарита

Коли я повернулася додому, Віка вже приготувала вечерю. У нас було чергування по кухні — в той день, що я працювала, готувала вона, а коли я була вихідна — то вже сама куховарила. 

— Привіт, ти не повіриш, що зі мною трапилося! — я розв'язала шарф, спробувала розстібнути куртку, але блискавка застрягла наглухо, тож довелося вилазити з неї через ноги. 

Віка з іронією спостерігала за мною. 

— Я б здивувалася, якби з тобою нічого не трапилося, — хмикнула вона. — Що, знову проїздний украли? 

— Ні, мене запросили зніматися в кіно! — сказала я й пішла мити руки, очікуючи, що подруга почне згорати від цікавості і випитувати в мене подробиці. 

Але цього не сталося. Віка продовжувала спокійно різати овочі на салат, коли я повернулась і сіла за стіл. 

— Тобі не цікаво, хто це був? — трохи ображено спитала я. 

— Мабуть, якийсь "режисер", який шукає дурненьких дівчат, щоб наобіцяти їм золоті гори про зйомки, а в результаті затягти до себе в ліжко, — вона знизала плечима. — Плавали, знаємо…

— Та ні, — заперечила я. — То справжній актор, він знімається в серіалах. Хочеш, покажу фотку? 

— Ну, покажи, — зацікавилася подруга. 

Я швидко поклацала в телефоні і знайшла статтю про Станіслава.

— Ось, — простягнула їй. 

— Нічого так, симпатичний. І не старий, — схвалила Віка. — Але з чого ти взяла, що будеш зніматися в кіно? 

— Ну, він сказав, що замовить словечко режисеру…

— Господи, яка ти наївна! Вони всі таке говорять, аби розвести дівчат на секс. А тоді скаже: вибач, режисер відмовився… І будеш плакати й страждати тут мені! 

— Не буду, — вперлася я. — Тим більше, про інтим ми вже домовилися… ой, вірніше про його відсутність…

— Нічого не розумію, — Віка спантеличено дивилась на мене. — Навіщо ж ти йому здалася? Для якихось експериментів хіба…

Мені стало образливо. То це, значить, я така негарна, що мною не може зацікавитися хлопець просто так? Лише для експериментів? 

— Він сказав, що шукає красиву дівчину на роль своєї нареченої! — гордо заявила я. 

— Ти будеш грати в кіно його наречену? — не зрозуміла Віка. 

— Ні, у житті! А за це отримаю ще й роль в кіно. Маленьку, але мені великої не треба. Поки що. То вже, як трохи розкручуся… — я замріялась. 

Але подруга швидко опустила мене з небес на землю.

— Може, це якийсь аферист взагалі, — сказала вона суворо. — І тільки схожий на цього актора. Користується своєю схожістю, щоб заманювати наївних дівчат у свої тенета. Отак продадуть тебе десь в сексуальне рабство, і шукай вітра в полі…

— Та ні, ну то реально він… — я вже й сама трохи засумнівалася. 

— А паспорта він тобі показував? 

Я заперечно похитала головою.

— Ну от, бачиш! А треба було запитати документи! 

— Але він пообіцяв передати мені привіт з прямого ефіру! — раптом осінило мене.  — Завтра, о вісімнадцятій, на "Новому"!  От побачиш, і тоді вже точно переконаєшся, що то справжній актор. 

— Як побачу, то переконаюся, — подруга знизала плечима. — Але боюся, над тобою просто пожартували… у кращому випадку! 

***

Наступного дня без п'яти хвилин вісімнадцята ми сиділи перед телевізором і дивилися рекламні ролики. Перемикати на інший канал не наважувалися: а раптом прогавимо, коли почнуть показувати "Зіркові історії"?

А передача все не починалася.

Я вже аж хвилюватися почала. Невже він і справді мене обманув? Просто пожартував. Або протверезів і передумав. А я вже уявляла себе перед камерами…

Та от реклама закінчилася, і на екрані з'явилась знайома заставка, а потім показали студію, де були двоє ведучих — чоловік та жінка.

— Добрий вечір,  — привіталася ведуча. — Сьогодні до нас завітав зірковий гість…

Я аж подих затамувала, але побачила, що до студії заходить якийсь зовсім невідомий мені чоловік середнього віку, в окулярах, з темною борідкою.

— Ну, і де він, твій Стас? — єхидно спитала мене Віка.

Я розчаровано знизала плечима. А тим часом ведучий перелічив усі регалії гостя, з яких стало зрозуміло, що той є популярним режисером, котрий знімає новий молодіжний серіал. 

— А ще зустрічайте актора, який виконує головну роль у цьому серіалі — молодого, але дуже талановитого Станіслава Гордієнка! — урочисто оголосила ведуча, і тут я нарешті побачила свого знайомого з супермаркету.

— Он же він! Віко, дивись! — заволала я, підстрибуючи на ліжку. 

— Ну, нічого так, симпотний, — Віка поглянула на мене з деякою заздрістю. — Але я сумніваюся, що він отак візьме і передасть тобі привіт. У них же там, мабуть, все по сценарію записується! 

— Тихо, дай послухати, — цитьнула я, уважно дивлячись на екран. 

У цей час ведучий звернувся до Стаса:

— Розкажіть, будь ласка, про ваші враження від фільму, в якому ви знімаєтесь!  Про що він, дуже цікаво знати…