1. Станіслав

Я думав, що чорна смуга була в мене  до отримання цієї клятої ролі, але насправді все почалось з того листа. 

Ніколь дійсно повернула мені каблучку. 

Я був настільки розбитий цим, що так і не зміг прочитати її листа... І радий, що не зробив цього, бо вже буквально наступного дня весь інтернет гудів новиною, що Ніколь виходить заміж за найпопулярнішого режисера Голівуду, аж два фільми якого претендують на декілька "Оскарів" одночасно. 

Вона проміняла мене на гроші і славу. Цікаво, як довго вона водила мене за ніс? Одразу заскочила до нього в ліжко? Все заради ролі... А я, я навіть просто знаходитись поруч із Ліною тоді не захотів. Все, щоб тільки Ніколь не засмучувалась.

Я дивився на склянку віскі в своїх руках. До цього тижня я не пив. Але ось я на бенкеті на честь початку роботи над фільмом. Саня теж тут, бо також отримав роль. 

Спочатку ми традиційно написали свої імена на тарілці: режисера, сценариста, продюсера і акторів двох ведучих ролей, серед яких був і я. 

Потім наш режисер розбив тарілку прямо об підлогу. Вона розлетілась на уламки, чим нагадала мені моє серце, яке так само просто розбила Ніколь.

Я намагався залишатись усміхненим і веселим, все ж, я актор, тож маю впоратися хоча б із цим. Я отримав круту роль, я стану відомим та й взагалі, тепер будь-яка жінка захоче бути зі мною.

Розпіарилась... Думає, що я буду переживати, може, навіть бігати за нею. Але ні, я не подарую їй такого задоволення. 

Вечір вже підходив до завершення, від згадок про Ніколь настрій скотився кудись нижче плінтуса і я вирішив звалити, тож пішов прощатись з режисером та іншими учасниками банкету.

Обмінявшись любʼязностями з усіма, починав розуміти, що мене тупо нудить від усього цього. Завтра в мене мало ще й інтервʼю бути. Відміню все до чортової матері!

Вже на виході з ресторану мене наздогнав Саня. Вдягнений, схоже він теж збирався вже йти.

— Ти зі мною навіть не попрощався! — заявив він. 

— Ну бувай, — я знизав плечима.

Відчував себе спʼянілим і злим. Може, не треба було стільки пити. Але, з іншого боку, мені хотілося набухатись ще сильніше. Може, тоді мене нарешті попустить... 

— Ти ще не забув її,  — він зітхнув.

— Я хотів, щоб вона стала моєю дружиною, як я міг забути її за тиждень? — я подивився на Саню. — А взагалі забий, мене все дістало. Хочу набухатись. Тепер вже можна. 

— Я не пущу тебе пиячити на самоті! — заперечив друг. — Тим паче, завтра інтервʼю.

— Ну якщо так хочеш — приєднуйся, — я дістав мобільний. — Поїдемо пити у мене. Хоча, спочатку треба щось купити. У мене вдома нічого міцнішого за вино, яке любила Ніколь, немає. 

— Ти серйозно? — він подивився на мене. — Ти вже і так наклюкався! Досить себе жаліти!

— Забий, піду сам... — я озирнувся навсебіч, побачив через дорогу АТБ і усміхнувся. — О, супермаркет. Там знайду, що треба, а потім вже викличу таксі.

Я пішов до пішохідного переходу, навіть не подивившись на Саню.

Але той все одно увʼязався за мною.

— Добре! Якщо так хочеш випити — випʼємо! — здався він. — Але вона того не варта!

— Так, вона того не варта, — кивнув я, переходячи дорогу. 

Хоча в душі, звичайно, знав, що варта. Нехай вона вкрала в мене серце, розбила його, знищила мене, принизила тим весіллям заради слави... Але я кохав її, я все ще її кохав. Ніколь була просто створена для мене, я ж так у це вірив... Я ніколи нікого до неї не кохав. І, певно, не покохаю. 

— Тоді нащо це все?... — не розумів він. — Знайди собі іншу та й усе! Забудь про неї!

— Я не можу забути, дурень ти, — я зітхнув. — Я хотів з нею  одружитись, а вона... Хоча, з її вічними думками тільки про себе вона  була б жахливою нареченою!

— Вона і так була жахливою нареченою, — підтакував друг, коли ми вже зайшли до супермаркету. 

Ми рушили до відділу алкоголю, я взяв одразу декілька пляшок деніалса і пішов до каси. Саня схопив якісь сендвічі і мало не біг за мною.

— Та насправді навіть оця касирка напевно була б кращою! — раптом заговорив він. — Уяви, як би Ніколь розізлилась, якби побачила, що ти отримав славу, та ще й обрав в наречені касирку! Заявив би прямо завтра на інтервʼю, у неї був би шок! Ну або хоча б натякнув... Журналюги страшенно люблять такі штуки, чіпляються за них... Це розійшлося б по всьому інтернету, вона б точно побачила. Ото було б кумедно! — Саня засміявся. Він явно жартував, а от я навпаки...

Подивився на дівчину на касі. Вона була молодшою за мене, просто одягненою, але дуже симпатичною. Що вона забула на касі супермаркету з таким обличчям? Навіть у цьому дешевому одязі і без косметики, вона виділялась із натовпу. 

— Кажеш, навіть касирка була б кращою? — перепитав я його, не відводячи погляду від дівчини. 

У голові зʼявилась дурна ідея. Дурна, але цікава. 

— Але такі дівчата часто не так легкодоступні! — раптом сказав він, схоже, даючи задню. 

— А так навіть цікавіше, — я усміхнувся. — Ніколь залишила мене без нареченої, а сама виходить заміж за того старого! А може я все ще хочу наречену... І навіть така простачка, як ця касирка, точно буде кращою за Ніколь, — рішуче сказав я. —  Ти ж любиш парі, Саню, правда?