Розділ 12. Денис

Світло у переговорній було яскравим, різало очі, але це було ніщо в порівнянні з тим різанням, яке я відчував у грудях щоразу, як зустрічався поглядом із нею.

​Діана. Зрадниця. Сидить тут, така впевнена, така професійна. Ідеальний костюм, ідеальна зачіска. Вона трималася так, наче всі ці п’ять років між нами були лише поганим сном, який вона вже давно забула.

​А я — я не забув. Я прожив той поганий сон. Я проковтнув ці п'ять років,  намагаючись зібрати себе докупи після того, як вона вирвала моє серце.

​Вона підірвала не просто мою довіру до неї, а мою довіру до всього жіночого роду. Довіру до любові.

​Я пам'ятаю той день, коли я виплюнув ті жорстокі слова про парі. Тоді мені було пекельно боляче. Я стояв перед нею, бачив її шок, її сльози, і хотів підійти, обійняти, сказати, що це брехня, що я люблю її. Але біль зради був сильніший. Він змусив мене бути монстром. Я змусив себе не звертати уваги на її страждання, думаючи: вона добре прикидається. Вона актриса. Вона сама винна.

​Після того, як це скінчилося, я не жив. Я існував. Цілий місяць я провів у п’яному тумані, намагаючись залити той біль, ту порожнечу, яку вона залишила. Мене витягнув батько. Він побачив, як його син котиться в прірву, і застосував свій улюблений метод: робота і відповідальність.

​— Берися за розум, Денисе. Ти потрібен компанії. Ти потрібний мені. Вирушай в Америку. Набирайся досвіду. Ти очолиш нашу фірму — сказав він, і я поїхав. Я провів ці п'ять років в Штатах, перетворивши свою біль на сталеву броню професіонала. Інститут закінчив заочно, а в Америці вчився економіці і бізнесу, проходячи різні курси, також працюючи в великій корпорації. Я набирався там досвіду.

​І я більше ніколи не закохувався. Навіть думка про це викликає огиду. Мені вистачило одного разу. Тепер у моєму житті є лише дівчата для розрядки — приємно проведена ніч і до побачення. Жодних обіцянок, жодних емоцій. Це безпечно. Це не боляче.

​Батько останнім часом намагається всунути мені якусь «гідну партію». Він наполягає, щоб я приділив увагу доньці нашого нового стратегічного партнера, Даміра Арслана. Золота принцеса, мабуть. Навіщо мені золота принцеса? Вони не в моєму смаку. Їхня посмішка завжди схожа на цінник.

​Я тільки-но повернувся в Київ і одразу ж, наче зла іронія долі, натрапив на неї в клубі. Зрадниця. Моє серце одразу ж кольнуло. Наче цих п’яти років, моєї сталевої броні, ніколи не існувало. Вона стояла така рідна, а водночас така чужа.

​Вона була в компанії ще однієї дівчини та двох дорослих чоловіків. І це мене сильно розізлило.

​Сцена з клубу миттєво злилася з болючими спогадами.

​Я пам’ятаю, як тоді, п’ять років тому, мені на телефон написала Мілана, її подруга. Написала, що Ді крутить любов також із її братом, що вона шукає того, хто має більше грошей, бо вона з бідної родини. Я тоді не повірив. До біса Мілану.

​Але тут же прийшли фото. Фото, де вона цілується з цим хлопцем, Максом. Мене це розізлило так, що спустошення перетворилося на сліпучу лють. Я знайшов того Макса і побив його. А той… Той, підлий слабак, зізнався, що вони з Діаною «закохані».

​Тоді я і вирішив помститися. Жорстоко, максимально боляче. Злив у інтернет відео нашого інтиму, а потім добив її словами про парі. Я мав відчути задоволення, але отримав лише більше болю. Я думав, що вона прикидається, але…

​Побачивши її в клубі, а тепер вона тут, на переговорах. І один із тих двох чоловіків у клубі — це Дамір Арслан, наш партнер. Я його одразу впізнав.

​І тут усі мої старі теорії склалися в єдину, огидну картину. Шукачка грошей. Вона вигідно себе «продала». Дамір — холостяк, правда його ніколи не бачили в оточенні жінок, принаймі його роиани не відомі загалу. Він забезпечив її посадою головного архітектора і керівником проекту такого масштабу.

​Я аж скривився від цієї думки. Це пояснювало все. Її шок, коли вона мене побачила. Вона не знала, що я тут. Мабуть, Дамір влаштував свою коханку на ключову позицію. А Мелісса, його донька. Вона тут лише як помічниця. Чому цю посаду він не віддав своїй донці, дивно. Я згадав, що минулого разу Мелісса накинула на мене оком, але вона здалася мені надто вітряною, хоч і розуміється на роботі. Вона не мій типаж.

​Коли вона почала презентацію, я змусив себе дивитися на неї з кам’яним обличчям. Я слухав, щоб знайти найменший прорахунок, будь-яку зачіпку, щоб розкритикувати її.

​Але... чорт забирай. Вона — геній.

​Вона говорила з такою пристрастю, такою впевненістю. Її ідеї були свіжими, сміливими. Проект «Елемент» був досконалий. Він був логічний, продуманий, красивий. Якби я був чесний із собою, я мусив визнати: я милувався нею весь час. Не як жінкою-зрадницею, а як архітектором, чия робота була просто блискучою.

​Коли я поставив питання по логістиці, це була не спроба її добити. Це було питання до Максима, і я лише хотів перевірити їхню команду. Але мені сподобалося, як вона відрізала, передавши слово йому. Діана залишилася в рамках своєї компетенції. Професіоналізм.

​Після презентації замовник, Олександр Сергійович, був у захваті. Я не міг сперечатися. Договір підписали, і тепер ми разом будемо будувати цей комплекс під Києвом. Масштабна робота. І це означає, що я буду працювати з Діаною. Щодня.

​Ця думка була одночасно нестерпною і… дивно хвилюючою.

​Олександр Сергійович запропонував обід у ресторані, щоб відсвяткувати успішне підписання. З нами поїхали я, мій помічник Андрій, Олександр Сергійович та його заступник Олег Іванович. Максим поїхав у справах. З боку Діани поїхала лише вона та Мелісса.

​Ми приїхали в ресторан. Мені було важко. Поряд зі мною сиділа жінка, яка вирвала моє серце, а я тепер маю сидіти навпроти неї і говорити про бізнес-плани.

​Вона коханка Даміра. Ця думка, як настирлива муха, крутилася у моїй голові, і я не міг від неї позбутися. Чому мені не байдуже? Я ж не хотів, щоб вона була щасливою. Але бачити, що вона досягла успіху, здавалося, ще більше посилювало мою образу. Зрадниця не мала права бути такою успішною і такою... бажаною для інших чоловіків. Я бачив як він дивився на неї тоді в клубі, з такою ніжністю і любов'ю, як колись я дивився.....