Розділ 34. Діана

Рішення поїхати до Туреччини, коли в моєму животі вже чітко відчувалися рухи маленької дівчинки, стало не просто вибором, а єдиним можливим шляхом. Україна, попри всю любов до неї, тепер асоціювалася виключно з болем: втратою мами, фізичними травмами, зрадою Дена та зруйнованим минулим. Туреччина ж, де мене чекала родина Даміра, стала синонімом нового початку.

​Я повідомила Даміру своє рішення наступного дня після УЗД.

​   –  Я поїду, Даміре. Я хочу почати все спочатку. Хочу, щоб моя дівчинка народилася там, де її чекають, – мій голос був твердим, чого я сама від себе не очікувала.

​Його обличчя розпливлося в усмішці полегшення.        – Це найкраще рішення, рідна. Ти не пошкодуєш. Вони всі чекають на тебе.

​Протягом наступних тижнів я продовжувала реабілітацію, вчилася ходити на милицях, готуючись до довгої подорожі. Лео став моїм постійним супутником. Він був мовчазний, але його присутність дарувала відчуття захищеності. Він контролював кожен мій крок і організовував усі деталі подорожі.

​Перед від’їздом Дамір відвіз мене на цвинтар. Це було моє перше і останнє прощання з мамою.

​Я все ще була на милицях, і Дамір обережно підтримував мене, поки я йшла до могили. Надгробна плита була акуратною і простою. Левченко Лілія Андріївна.

​Я стояла перед нею і не могла плакати. Сльози виплакалися раніше, перетворившись на лід у душі. Я відчувала лише нестерпний, глухий біль.

​ –  Пробач мене, мамо. Пробач,  що я не була поруч, що не врятувала тебе. Пробач, що була такою слабкою, – прошепотіла я, ледь не падаючи.

​Дамір обійняв мене, дозволяючи спертися на нього.

​   –Вона пишається тобою, люба. Вона знає, що ти робиш усе правильно. Вона хотіла б, щоб ти була щаслива і здорова. І щоб ти врятувала свою дівчинку, – тихо сказав він.

​Я поклала на свіжу землю букет білих троянд – таких, як Дамір приносив мені в лікарню. Це було моє завершення. Кінецьтієї Діани,  яка була.

​Настав день від’їзду. Наш літак до Стамбула був приватним, що забезпечувало мені максимальний комфорт і безпеку. Я була вже на п’ятому місяці вагітності, мій живіт округлився, і це було вже неможливо приховати.

​Дамір і Лео допомогли мені розміститися. Лео сидів поруч, готовий допомогти будь-якої миті, а Дамір тримав мене за руку, поки літак набирав висоту.

​Я дивилася у маленьке вікно і бачила, як під нами пропливають хмари. Україна зникала внизу. Зникали примари Дена, зникала гіркота зради, зникали обличчя студентів, що шепотіли. Залишилися лише два тягарі: порожнеча від втрати мами і металевй апарат на моїй нозі, який нагадував про те, що я намагалася знищити себе.

​Я повільно, але впевнено, відпускала минуле.

​Коли ми прилетіли, нас зустріла родина Даміра. Його батько, кремезний чоловік з лагідними очима, його мати, яка одразу обійняла мене так міцно, ніби знала все моє життя, його брат із дружиною та дітьми. Вони були теплою стіною, яка захищала мене від злвнішнього світу.

​Моє відновлення почалося у спеціалізованому центрі в Стамбулі. Фізіотерапія була болісною, але я бачила прогрес. Я вчилася заново довіряти своєму тілу. Лікарі обіцяли, що після пологів і зняття апарату я зможу ходити нормально.

​Моє життя наповнилося новими запахами, новою мовою і безумовною любов'ю. Дамір не залишав мене, але тепер ми були оточені родиною, яка буквально носила мене на руках.

​Я вирішила, що коли народжу, то дам дівчинці ім’я, яке означатиме дарунок долі. 

​Я знову поклала руку на свій живіт. Моя маленька дівчинка, яка пройшла крізь кому, аварію та зраду. Вона була доказом моєї сили.

​Я подивилася на Даміра, який сміявся, розмовляючи з матір’ю. Я не знала, що нас чекає далі, і як складуться наші стосунки, але він був моєю опорою. Він дав мені шанс.

​Діана, розбита і покалічена, померла у той день на дорозі. Але народилася нова Діана – сильна, рішуча мати, яка попри все, почала свій шлях до зцілення і щастя.

Любі читачі, першу частину історії Діани і Дениса завершено. Запрошую вас до другої частини книги  Парі на любов, там герої зустрінуться через роки, в Діани буде таємниця, яку вона намагатиметься приховати, а от чому так з Ді поступив Ден, ми помалу будемо дізнаватись. Як складуться їхні стосунки в майбутньому і чи зможе велике почуття протистояти минулому розчаруванню, чи зможуть герої пробачити одне одному.