21.2

Артем

Ніколи не думав, що буде так нестерпно у розлуці з дівчиною. Напевно це вперше, я відчуваю тугу за нашими, спільно проведеними, днями та вечорами.

Неважливо, були ми парою в той час, чи просто друзями.

Та кого я намагаюся ввести в оману? Хоча б перед собою маю визнати - не розглядаю Риту, як друга, від слова зовсім. Вона для мене відтепер - кохана дівчина.

От у Стаса з Лєрою все склалося. Звісно, знаючи характери, як сестри, так і друга, ох не легко їм буде разом, але однозначно весело.

Я їм, в певній мірі, заздрю.

Стасу вистачило клепки не накоїти дурниць. І тоді в змаганнях з Тимуром, він зробив правильний вибір - взяв самовідвід, визнав друга переможцем, і не заплямував свою репутацію перед коханою дівчиною.

Одне це рішення показало наскільки він мудріший і зріліший за мене та Тимура.

Ми ж, у свою чергу, як два півні, зчепилися у парі. Та ще якому? На дівчину посперечалися. І нікому не прийшла думка, що своїми діями, завдамо болю дівчині.

Бовдури, одним словом.

Цілком закономірно, що тепер Рита уникає спілкування з нами. Якщо Тимур не відчув особливої різниці, так як до цього літа вони і не спілкувалися особливо. То я на повну випробував на собі нестачу Рити у своєму повсякденному житті.

Вона, як навмисне, не з'являлася у нас в гостях, коли я був присутнім вдома. В більшості випадків Лєра навідувалася до неї додому, там вони і займалися спільними навчальними проектами. Також по вечорах не міг її застати в компанії сестри, адже все частіше вона була у той час зі Стасом.

Маю зізнатися, мене інколи дратували їхні щасливі фізіономії, обійми, невинні пестощі... І розуміння, що сестричка уже доросла, так як і її подруга... Або мене з'їдали ревнощі до сестри, або ж заздрість, бо я також хотів не випускати зі своїх обійм Риту...

Але маємо, що заслужили.

Непомітно пролетіли місяці навчання, вже позаду половина навчального року. От вже і зима. Сесія. Різдво та новий рік...

А Рита так і тримає зі мною дистанцію. За цей час ми перетиналися кілька разів, і всі випадково.

Так діло далі не піде. Потрібно хапатися за можливість усе виправити, доки на шляху дівчини не з'явився ще якийсь хлопець, та не задурманив її світлу голівку.

Друзі мене у цьому підтримали. Або їм просто набридло споглядати мій кислий писок. Причини, які штовхнули їх на допомогу мені недолугому, особливо не хвилювали, та хоча б політ у космос. Головне - результат!

І знову наша компанія у зборі в нас на дачі, хіба що з кількома відмінностями.

Тимур з подругою приїхав, добре що не з однією з тих, котрі билися з нашими дівчатами. Незнаю наскільки близькі у них стосунки, і якщо відверто - не наше це діло. Але одне відмітив для себе, коли вони дивляться один на одного, то в них очі світяться.

За друга серце радіє. А ще гріє той факт, що я вже не розглядаю його, як конкурента у боротьбі за кохану дівчину. Головне самому дров не наламати.

Також до нас приєднався Грицько зі своєю дівчиною. Хлопець став нам добрим другом, хоча і зі своїми тарганами.

І ці три парочки допомагали, усіма правдами і неправдами, мені розтопити серце моє крижаної принцеси. Щоб знову воно було таким гарячим, як колись. Тим гарячим серцем, яке я своїми ж руками заморозив.

Головне не впасти лицем у багнюку. Благо на дворі сніг та легкий морозець, можна, хіба що, сісти у кочогуру.