18.4

Артем

Ще тиждень і літо зміниться на осінь. Потрібно з'їздити до міста знову. На днях ми всією компанією їздили до торгового центру придбали необхідні речі до нового навчального року. Але залишається ще вирішити деякі питання.

Роздуми не давали спокою.

Що буде коли ми повернемося до міста. Як буде коли знову повернемося до звичайного ритму життя під час навчання.

Одне знаю точно - я буду сумувати за цими літніми днями проведеними зі своїми друзями та своєю дівчиною. Як же приємно це звучить, що Рита моя дівчина. Посміхнувся при цій думці.

Можливо і Рита так себе нервово поводить через переживання, що накотили у зв'язку із закінченням літа?

Покрутився ще у ліжку без сну. Так діло не піде. Вирішив сходити на кухню. Давненько по ночах не робив перевірку холодильника.

Доки йшов перечепився не раз, мало лоба не розбив. Понаставляли хлопці взуття не пройти не проїхати. Потрібно буде їм сказати, щоб ставили нормально, полички для взуття існують, на них звичайно ставлять взуття, а не поряд, як це зробили хлопці.

А що це на кухні за ліхтарик тремтливий? Невже я завадив комусь набивати шлунок вночі?

Світло не вмикаю, ще осліпнути можна після темноти. Для того щоб не перелякати "нічного хом'яка" увімкнув ліхтарик на телефоні. Я ж не садист, ще де серце стане у людини від страху.

- Ти міг раніше ліхтарик увімкнути? Я ледве не забруднила стілець від страху, - вилила все своє обурення Рита, то це вона у нас "нічна хом'ячиха".

- Вибач, не знав, що тут вже роблять ревізію холодильника. Знав би, то прийшов раніше, - посміхаючись відповів, - що там у тебе?

- Салат... Будеш?

Разом заточили салат, ще морозиво дістали. І все в тиші. Головне що нас ця тиша не напружувала.

Рита раз по раз кидала погляди на мене. Бачу що хоче щось спитати, але не може зважитися. Вирішив почати сам розмову.

- Питай вже, а то в мені скоро дірку просвердлиш, - повернувся до неї обличчям, для зручності.

- Ви часто закладаєтеся з хлопцями? - випалила, наче боялася передумати питати.

- Не зрозумів, поясни що ти маєш на увазі? - насупився та весь підібрався чекаючи на продовження.

- Як часто ви влаштовуєте змагання між собою з призами? - видихнувши продовжила.

- Спортивні? Так, часто ми вступаємо в спаринги, ти ж знаєш, що ми разом займаємося, - вирішив розпочати зі спортивної сторони нашої дружби, а по реакції дівчини намагався зрозуміти, що Рита має на увазі.

- Я не про ваші заняття спортом, - копирсаючись ложкою в морозиві заперечила.

- А що ти мала на увазі? - щось мені тема нашої розмови починає не подобатися.

- Я про ваші парі... - видихнула важко, наче скидала з себе весь тягар світу, - про парі на дії спрямовані щодо інших людей. Часто ви таким займаєтеся? І призи у вас також люди?

Я втратив щелепу десь на підлозі. Не міг нічого відповісти. Та і що тут говорити? Правду чи брехню?

До чого це вона ставить такі питання? Що на неї найшло?

І тут мене осяяло...

Ні. Не може бути. Вона не знає про наше парі на неї. Чи знає?