17.2

Ішла додому ображена. З Артемом не розмовляла. На його спроби зачепити мене бодай словом та вивести з рівноваги - не реагувала.

А нема чого тендітних дівчат ображати. Між іншим міг і менше з мене сміятися. 

Наступного разу потрібно буде сказати бабі Нюрі що Артемко, її золотий хлопчик, хороший і все таке інше у цьому роді, так бажає навчитися доїти корову, що аж пищить. От прямо як тоді, коли я його за бік вщипнула. Лізти обійматися надумав. 

Ніжності, бачте, йому бракнуло. Раніше потрібно було думати, перед тим як до корови мене тягнути, і вже точно не після того як намагався відправити Мурку доїти.

Ууууу... Паскудник.

Ще б з поцілунками спробував тягнутися до мене. Тоді точно його фізіономію розфарбувала б. Я ж дівчина турботлива. Можливо йому темно ходити, без підсвідки. То я ж і організувати можу.

Прийшовши додому дуже довго та ґрунтовно жалілася Лєрі. Вона вже помирилися зі Стасом. От і була задоволена життям. Напевно добряче його поскубала перед тим як пробачити. А так йому і треба, не далеко втік від свого друга.

Я жалілася як могла. Лєра, в свою чергу, намагалася стримати скорботний вираз обличчя. Все ж таки потрібно подругу підтримати у скрутному становищі. 

Але щось пішло не за планом. В момент коли я розповідала, як мене відправляв доїти корову Артем, а баба Нюра пробивалася, що молоко скисне, подруга вибухнула реготом.

Я і сама вже разом з нею сміялася від душі пригадуючи усю комічність ситуації. Хоча і образливо тоді було, але всерівно смішно.

Вирішила великодушно пробачити Артема за його посміювання наді мною. Хай живе спокійно. Поки що. Пізніше я йому щось витворю. Хай тільки щось суттєве спаде на думку.

На наступний день мене чекало несподіване запрошення на прогулянку біля озера. Так би мовити, Артем просив вибачення за прогулянку з корівкою Муркою.

І цього разу не обійшлося без жартиків з його сторони, що не крутити мені хвости коровам. Боюся їх панічно. От і допоможе мені з деякими предметами перед вступною кампанією до університету. 

З панського плеча допомога буде надана мені та його сестричці Лєрі. Хоча щось мені підказує що Стас також буде використовувати допомогу з навчанням, як шанс побути більше часу порід зі своєю дівчиною. 

Так він називав Лєру, а вона його дразнила, що ще не вирішила ким він їй приходиться. Маленьку помсту організувала йому за недавні слова, щоб знав що говорить, а то всяку нісенітницю верзе.

Думала відразу відмовити, щоб помучити його. Але передумала відразу ж. Сама ще недавно думала гадала як його на прогулянку запросити, і нічого путнього придумати не могла. Ну от жодних ідей у мене не було. Від слова зовсім.

А тут сам прийшов. Запрошує. Вже все за мене робить. Напевно, ще й ідеї якісь має на час нашого гуляння. А якщо і немає то нічого страшного. Ми на місці все вигадаємо і перекрутило. Не вперше.

Для проформи, я покрутила носиком. Не відразу ж мені здаватися. Хай думає що я ще ображена на нього. Насправді я вже остила. От поїла смачної молочної каші, ним же звареної, з молока котре мене підбурював добувати незбагненним спосом, і вибачила. 

Тільки йому це знати зовсім не обов'язково. Хай ще помучиться. Якщо його, звичайно, те сумління ще вміє мучити.

Погодилася через годину після пропозиції. Вирішила пізніше ще помучити його. Так, для профілактики.