17.1

Доки Артем вправлявся у своєму красномовстві та дотепності, я вже продумувала варіанти розправи над недолугими жартівником. От ніщо так не піднімає настрій та не бадьорить, як думки про закон бумерангу у всесвіті. Я тобі ще поверну сторицею усе, дочекаєшся.

Та напевно, удача нарешті повернулася до мене лицем, а не причинним місцем, як майже весь сьогоднішній день. Так може хоча б ввечері відіграють. І як не дивно на порятунок мені прийшла бабуся.

- Рита? Доїти корову? - здивування баби Нюри було просто чудове, - схаменися, Артеме, та вона корів жах як боїться. Я взагалі здивувалася, коли ви привели мою Мурку. Незрозуміла що ж такого-то могло статися.

- Так, Грицько з Тимуром на риболовлю чкурнули, а ми вирішили допомогти їм, от і привели вашу підопічну, - ох і підлабузник Артем, все виставив так ніби ми добрі лицарі, вирушили на рятунок друзів у біді.

- Це ви молодці, що привели мою корівку, а от Грицькові передайте що він ледар всесвітній. Дякую вам за вашу турботу, але доїти її я буду сама...

За ці слова я була готова розцілувати бабусю, ну хоча б хтось на моєму боці. Завжди знала, що баба Нюра хороша. Але від наступних сказаних слів стало образливо, я аж здулася.

- ... А то ще, не дай Боже, покалічете мені Мурку, чи перелякаєте - молоко потім кисле буде та не добре. Таке ніхто пити не буде, та й нічого не приготуєш з такого молока.

Ех, а я вже думала про мене баба Нюра переживає, щоб я ціла і неушкоджена залишилася, та без психологічних травм на все життя. Для мене ж це стрес страшний - зустріч з моїм особистим тригером, так би мовити. 

А вона за Мурку думає, за свою безцінну корівку. Ну і за якість молока, щоб потім придатне було для використання в їжу. 

Чесно, це дуже вдарило по моєму самолюбству. Я ж вважаю свою персону важливою та, що приховувати, потрібною. А вони тут за корову більше переживають, як за мене. Та що я можу тій рогатій худобі зробити, якщо боюся її до гикавки?

Артем на це реготав ще довго, доки баба Нюра доїла корову так точно. І все з мене посміювався і жартиками на цю тему сипав.

- Бач, тобі навіть корів доїти бояться доручати, не довіряють, ще де худобу покалічиш, - реготав паскудник, - Ритуль, а ти не вкурсі, психологи для великої рогатої худоби є?

- Щоооо? - не відразу зрозуміла до чого він хилить, - Артеме, що ти взагалі мелеш? Ти сам себе чуєш?

- А що? Сама посуди, - продовжив з вдаваною серйозністю на обличчі, - ти Мурку своїми поглядами одними могла налякати. А коли вона головою в сторону мотнула, щоб мух з боку свого прогнати, як ти запитала? Та там і банші тобі позаздрила тоді.

- Ой вже не придумуй тут, - фиркнула у відповідь скривившись, коли пригадала не надто приємний момент по дорозі додому.

- От, от і я про це тобі говорю, а ти відмахуєшся, - ще й палець догори підняв, доносячи свою думку, позер, - я сам ледве не оглух на одне вухо. А в корівки тонка душевна натура - молоко може скинути. От надоїть зараз баба Нюра замість молока кефір - буде тобі молебень на рік вперед.

І регоче паскуда така. Ну правду кажуть - язик без кісток.

Ууууу, дайте мені його за шию потримати.

Поцілунків хотів? Ніжності? А дулю тобі з маком, а не поцілунки. Я, між іншим, образилася. У мене натура творча, тендітна як квіточка. 

А він своїми жартиками мою квіточку та й потоптати міг. Ех, не цінить він такого-то скарбу, як я, все кривляється. А я ще хотіла його на прогулянку запросити. Та хай тебе качка копне, а не прогулянку тобі.