13.3

Артем

Дурень! Недоумок! Як можна було так зірватися на неї?

Після того як Рита прожогом вискочила з будинку, а Тимур не встиг зорієнтуватися, та не побачив де ділася дівчина, корив себе на чому світ стоїть.

Ще й друг підливав олії у вогонь своїми тирадами - який я козел. Дякую, сам знаю. І не тішуся цим фактом, а ні трохи.

І де її зараз шукати? Що говорити? Як втішити, щоб не відштовхнула? Оце так дров нарубав.

Адже вона у всьому права - це ми ж усю цю кашу і заварили, а як розбиратися, так все скинули на тендітні плечі дівчат. Оце і чоловіки, називається.

Як полуничка на торті - накинулися обоє на одну дівчину з докорами. Що також не додає нам балів, а тільки відмінусовує.

А останні слова? Це взагалі мовчу, на Отелло схожим себе почуваю.

- Ти розум маєш? Що це було, тільки що? - сипав докорами Тимур. - Ми мали м'яко поговорити з нею, а ти накинувся зі звинувачуваннями на дівчину.

- Не нагнітай, і так паскудно, сам себе зараз готовий прибити, за те що образив Риту, - втомлено потер обличчя руками, що зі мною коїться, чому злетів з котушок?

- Про які такі неіснуючі стосунки ти торочив? Що за хлопець? - спитав наприкінці Тимур, його це також зацікавило, адже йому Рита не байдужа, як і мені.

- Лєрка придумала, - махнув рукою в сторону невизначено, - мабуть, придумала... Я вже і невпевнений...

- То це про Дениса, чи що? - розреготався Тимур, він ще насміхається, ні щоб підтримати.

- Що смішного? Я, наприклад, нічого смішного не бачу, - пробурчав невдоволено.

- А те що Денис вже рік як зустрічається з однією дівчиною, - далі потішався з мене паскудник.

- Звідки така впевненість у правильності інформації? - недовірливо прищурив очі.

- А звідти, що це моя сусідка. Постійно на ту парочку закоханих натикаюся повечорам, аж оскому набили своїми поцілунками нескінченними та милуваннями біля будинку, та на порозі квартири, - з єхидством потішався друг.

- От бісова морда, чому мовчав?

Ледве втримався від бажання висловитися смачнішим слівцем, це ж якби я це знав раніше... Скільки б дров не наламав би... от недоумок.

А тепер потрібно пробачення вимолювати у дівчинки.

- Ти не питав, знизав плечима Тимур, - і нічого не розповідав про вигадки Лєрки.

- Пф... А мав?

- Гаразд, проїхали, - махнув рукою, - зачекай... то ти приревнував? І тому так визвірився? Ох, нічого собі, друже, ти що закохався? Не інакше, так, втрачаю я друзів, спочатку Стас, а тепер і ти...

І регоче, весело йому, засранець рідкісний. Але все ж таки трохи розрядив напруження. А справді, я закохався, тому і так себе вів неадекватно.

- Досить може вже реготати, живота надірвеш, - по-доброму пожурив друга, - тепер як мені все виправити?

- Я тобі не помічник, - підняв руки догори Тимур, ніби я тут ні до чого, сам розбирайся, - ніколи не вмів нормально виходити зі сварок з дівчатами, кожна по різному реагує, не вгадаєш.

- Зачекай, - мене шваркнуло осяяння, - ти що самоусуваєшся від парі? Так просто?

- Ну не зовсім просто усуваюся.

- Незрозумів, то ми розриваємо парі чи ні? - це і справді було для мене важливо.

- Ех, як би мені не важко визнавати, - скрушно похитав головою Тимур, - але я ж бачу, яка хімія відбувається між вами, у мене тут шансів немає. Не буду ж я пхати палки в колеса другу, та заважати його щастю, тим більше що ти повуха у неї закоханий.

- Дякую, друже, - на емоціях обняв того бовдура.

- Досить вже шмарклі розпускати, - відмахнувся від мене, і пригрозив пальцем, - але на дачі я залишаюся, хоч і розриваю парі, так що не смій мене виганяти.

- Гаразд, я добрий, залишайся, - нарадощах погодився.

- А тепер іди шукай малу, та не навороти ще більших справ, приголуб її, чи що... - почесав свою потилицю друг та випровадив до Рити, - а я тут щось придумаю, може ще Денис допоможе, хоча маю сумнів, що у нього руки з потрібного місця виросли.

На такій прекрасній ноті, окрилений побіг шукати свою дівчинку. Де ж ти моя маленька?

Тільки б вибачила, і довго не полоскала мізки, відчуваю без помсти не обійдеться. Занадто вже добре її знаю, малу шкідницю.

І ще потрібно буде зробити все можливе, щоб вона ніколи не дізналася про наше дурнувате парі, адже тоді точно не пробачить.