13.1

Рита

- Будемо так і стояти стовпами, чи можливо покажете куди поставити, - задирикувато продовжив Денис привертаючи увагу до своїх рук, точніше до пакетів які він тримав.

Я нарешті відмерла, та спробувала звільнитися від обіймів Артема. Та де там, намертво клешнями вчепився. Та щоб тобі п'явка так вчепилася в д... одне цікаве місце.

- Проходь на кухню, там і залишити пакети можеш, - спробувала розрядити обстановку, яка наче сокирою над головою зависла. Та що не так?

- Мені самому йти? Чи хтось зі мною пройде?

Пограв бровами хлопець, ніби показуючи, що ми недолугі господарі, погано приймаємо гостей. Хоча він недалекий від істини. Хто так гостей приймає?

Я знову спробувала вивільнитися із загребущих рук, але мене ніхто не збирався відпускати.

- Артем, - мусила достукатися до хлопця, тому і зарядила ліктем між ребра та прошипіла, - нам потрібно провести гостя. Відпусти.

- Підемо, ми з Ритою тебе проведемо, - придавивши своє обурення, через мій випад ліктем, Артем вирішив проявити свою гостинність, та вказав у потрібному напрямку, - заразом пригадаєш - де і що тут знаходиться.

- Доки не забула, Лєра, ти знаєш що робити, - і багатозначно вказала кивком голови на принишклу компанію непроханих гостей, - чи тобі потрібна моя допомога?

На що Лєра недобре вишкірилася, посмішкою голодної акули. У подрузі я впевнена на всі сто відсотків - вона з ними розбереться, ще й вибачення у нас просити будуть.

- Дякую, Ритуль, розберуся, знайду допомогу, - скосила погляд на Стаса, - іди проводь гостя...

- А з вас, - вказала на Артема та Тимура, - вечеря, як вибачення за нанесену шкоду, та перенесення нами стресу...

Тимур хотів було щось перепитати, але натрапивши на мій холодний погляд осікся. Артем тільки невдоволено запитів під боком, от же ж, паскудники.

І розвернулася, провівши за собою Дениса у супроводі вороже налаштованого Артема та Тимура. Ревнуєте? Так вам і треба, пройдисвіти.

Ззаду почула командирський тон подруги. І від цікавості зупинилася, обернулася та почала спостерігати за її діями, досвідченого командира. Коли я ще таку чудову картину буду ще спостерігати? Хлопці також вирішили подивитися, що ж буде далі.

- А тепер ноги в руки і вперед збирати свої манатки, і щоб недай бог хоча б одна річ пропаде з наших кімнат... - пригрозила пальчиком, - я вам обіцяю влаштую таку перевірку валіз, що своє шмаття не збирете до завтрашнього ранку. Ну, чому стали бованами - вперед. - Плескала в долоні діловими, - Стас, ти зі мною - перевіряти цілісність наших речей. Марк - рота прикрив, і пішов допомагати своїм куркам общипаним...

- Та як ти смієш...

Було почала обурюватися одна з дівок, але Лєра різким жестом, що означав "прикрий свого ротика, інакше пожалієш", присікла всі її спроби перечити. 

Трохи побурчавши щось собі під ніс, здогадатися не важко, що нічого хорошого вони не говорили, дівки пішли в напрямку будинку. За ними пішов не надто задоволений Марк. А не потрібно було тягнути до нас своїх курок, віз до себе, то нехай і забирає своє добро.

Стас, як відний хлопець, взяв за руку Лєру і повів за барвистою трійцею - перевірку потрібно провести. Та і що приховувати, йому приємно було догодити Лєрі.

Я також вирішила часу даремно не гаяти і повела хлопців на кухню. Там роботи непочатий край. Для початку прибирання, а то свинарник розвели. Потім і вечерю нехай готують.

Отак всі були задіяні, та при ділі.

А не потрібно було нас злити.