12.2

Рита

Мало того що мене ошелешили дівки, так ще й Артем з якимись притензіями. У мене вже скоро вибух мозку буде. Що ще приготував цей день для нас?

Не встигли ми і словом обмовитися, щоб хоча б якось прояснити ситуацію, як Стас майже схопив Артема з Тимуром, та забрав їх до будинку. Знайшов привід - занести покупки. І саме головне що нічого проти не скажеш, адже не я з Лєрою маємо пакети носити.

Хоча у Стаса не надто радісне було обличчя. З одного боку його друзі, а з іншого Лєра, яка вже і не проти спробувати побудувати з ним стосунки. Важкенько буде йому якщо хлопці нароблять дурниць. Лєра може запросто їхні проколи записати і нарухунок Стаса.

Але зараз мені важливо розібратися з тим що коїться навколо. Хоча б з тим повідомленням, котре так вибило з колії Артема. І пояснення знаю з кого вибивати. Ну подруго тримайся.

Схопила Лєру під руку, і доки ті приїжджі курки не оговталися після зникнення хлопців, потягнула її за ріг будинку. Там у нас шикарні кущі бузку, ніхто немає нас там помітити. А коли до нас хтось буде наближатися - ми перші почуємо та побачимо. Ще одна наша шпигунська точка спостереження.

- Лєра, ти нічого мені не хочеш розповісти? - схрестивши руки на грудях, звердлила очима подругу.

Задала питання прямо в лоб. Не люблю ходити кругами у питаннях нашої дружби. Краще з'ясувати все і відразу, ніж через недомовленості мати проблеми у майбутньому. Ось саме так як зараз, коли я ні сном ні духом, що коїться навколо.

- А що таке? Щось трапилося? - як ні в чому не бувало пройшла мимо поправляючи свої світлі кучері.

- От не потрібно придурюватися, одних пройдисвітів вистачає, і ти туди ж, нібито і не про тебе говорилося. Я добре знаю, що це твоїх рук справа.

- Гей, видихни, так завелася, - підняла в примирливо у жесті руки подруга, - я це зробила.

Ага, попалася! Знаю, що не любить довгих тирад від мене та виговорів, от і скористалася її слабкістю. І примруживши очі продовжила допит бешкетниці - не зі зла робила, це точно, а так через свій задирикуватий характер. Я така сама - бешкетниця.

- А тепер признавайся - що саме ти зробила?

- Та так нічого особливого...

- Лє-ра...

- Ну гаразд, написала що до тебе має приїхати друг, котрий дуже скучив. І ми хочемо влаштувати посиденьки, та попросила докупити трішки напоїв, для цієї події.

- І все? - з недовірою поглянула, не може ж Артем скипіти через якось нашого друга, це нормальна практика - коли приїжджають до нас друзі відпочити.

- Ну не зовсім все, - зам'ялася опустивши голову, - я написала... написала...

- Говори вже - бити не буду.

- Сумніваюся. Якщо коротко - це твій колишній хлопець, - припечатала.

- Що??? Який ще колишній хлопець? Ти геть з глузду з'їхала?

- Подумаєш, Дена запросила, - знизала плечима Лєра.

- При чому тут Денис? - я ніяк не могла збагнути її логіки.

- А при тому що Артем вкурсі його симпатії до тебе, і тільки це бісить братика найбільше.

Оце так. Я і не вкурсі справи була. Сприймала наші дружні посиденьки суто дружніми, а тут виявляється такі пристрасті вирували. Тепер зрозуміло чому так скоротилися наші сумісні посиденьки з Денисом. Він хлопець хороший, але я його сприймаю суто як хорошого друга, і ніяк інакше.

- Ну написала б що друг, я не можу зрозуміти навіщо ти його назвала колишнім хлопцем? Це ж неправда.

- Просто дещо прикрасила факти. Всього то навсього.

- Угу, прикрасила, це слабо сказано, муху в слона перефарбувала, - скептично зауважила.

- Але ж добилася бажаного - бачила як Артем приревнував? - доводила свою правоту подруга, аж очі блищали від емоцій, що грали на її обличчі всіма барвами.

- Та ну, думаєш... ревнує? - боязко перепитала, визнати таке складно, дивлячись кого притягли сюди ті бовдури.

- На сто відсотків впевнена. От у вечері переконаєшся, - махнула поблажливо рукою.

- Так до вечора то недовго... Стоп! Як у вечері? - перелякано глянула на Лєру, - Ти коли мені збиралася сказати?

- Так це ж... От зараз і мала сказати, - викрутилася Лєра.

- Та ти забула, наворотила справ і забула, - тепер я вже реготала з Лєри.

- Ой та годі, з ким не буває. Ніби ти все пам'ятаєш, - ображено фиркнула.

- Добре, проїхали. Що з курками будемо робити? - перейшла до нагальних питань.

- Що-що - викурювати, хай ідуть в іншому курятнику собі півнів шукають. Ти бачила як на Стаса голодними очима дивилася та, як її, неважливо, - завелася подруга, - Та я сама їй пір'я повисмикую.

- Ми маємо їх красиво викурити звідси, - зупинила гнівну тираду Лєри, - щоб комар носа не зміг підточити.

- То чому ми тут досі тупцяємо? Ідемо робити теплий прийом гостям неочікуваним, ми ж тут господині, - передразнила Стаса Лєра, і з войовничим настроєм пішла туди де залишили тих самих неочікуваних гостей.