11.3

Лєра

Зранку п'ятого дня, відсутності Артема з Тимуром, вирішили сходити до баби Нюри. Давненько ми до неї не навідувалися. Та і сама баба Нюра, така заклопотана своїм городом, що часу немає до нас заглянути.

Ми також, всі ці дні, не сиділи склавши руки. Привели до ладу клумби з квітами. Стас допоміг з опорами для підтримки особливо великих кущів квітів. Допомагав поливати рослини, спека жахлива, все хоче вологи.

А дощем і не пахне, хоча б одна хмаринка на небі, дощова, пробігла, та де там, одні мрії. Добре що не відрами воду носити потрібно, а зі шланга поливати. От і кожного вечора Стас поливав, доки ми приготуванням вечері були зайняті.

Взагалі, золотий хлопець, от ніяк ним натішитися не могла. Як розкрився він з іншого ракурсу, та ще так неочікувано, що ніколи б не подумала. Про кого, так про Стаса, як про чуйного доглядача рослин...

Якби хто раніше мені таке сказав, то засміяла б на тому ж місці. Колишній спортсмен, майстер спорту з плавання. Зараз, наскільки мені відомо, ходить разом з Артемом та Тимуром на кікбоксинг. І весь такий брутальний та нахабний красень....

А тут з трепетом та ніжністю у рухах підв'язує наші квіти. Та так щоб жодна квіточка чи листочок не постраждали. А як акуратно ступає, постійно перевіряє, що не придавити кущі суниці, які ми розсадили між квітами, та майже кожного дня збираємо ягідки.

Малину нам визбирував, навіть за нас ретельніше вишукуючи кожну ягідку. В нас її багато, розрослася, та і сорт такий що до самих морозів плодоносити буде. Тож у жовтні, а інколи навіть і у листопаді місяці ми ласуємо такою смакотою, не тільки у липні та серпні.

Наші мами, якби побачили таку турботу та старанність, точно сказали б:

"Беріть цього хлопця, і не думате. Он який хазяйновитий, будете жити приспівуючи. А кому він буде, так самі розбирайтеся, ви у нас розумні дівчата, не поб'єтеся. Але нікому його не віддавайте, бо як проґавите будете лікті кусати".

Чому я так говорю? Так все просто, вони вже нам про нього говорили неодноразово це. Та тільки ми особливо не придивлялися до його персони. Сильно він здавався далеким нам, не те що розглядати ще якісь ефемерні стосунки з ним.

А як виявилося, мами все добре бачать, недарма ж у них життєвого досвіду більше ніж у нас. Та і мудрість з роками прийшла, не те що ми молоді та недосвідчені. Дивилися, а не бачили, таку його широку красу душі.

Недаремно кажуть, що потрібно дивитися як людина до тварин та рослин ставиться. Поганою людиною рідко буває, та що добре ставиться до природи та братів наших менших.

Стас, навіть, Падишаха баби Нюри, підкормлює постійно. Хоч і їхнє знайомство було не дуже, довго він ще чистив свої кросівки та дезодорантом для взуття їх обробляв. Але всеодно, це не завадило подружитися з котиком, місцевим грозою хвостатих та нявкаючих.

Стас, можливо і не помічав, як ми всі ці дрібниці спостерігаємо, і ставимо уявні галочки, у списку його плюсів. Хоча і мінусів у ньому вистачає, і далеко ходити не потрібно. Ось хоча б його гострий язик...

Та гаразд не потрібно мене закидувати помідорами, погоджуюся - ми також далеко не янголи. І витримати нас ще те задоволення. Та все ж таки ми дівчата хороші. Правда інколи вредні.

Ох, я вже його розпочинаю розглядати, як хлопця, потенційного кавалера. Та що він своєю турботою мене так обходить, важко не розтанути, як морозиво на сонці.

Геть вже розімліла від його постійної уваги та піклування. Втрачаю хватку, скоро здам усі свої позиції. Тут не далеко і погодитися на його пропозицію, спробувати збудувати стосунки.

А що я втрачаю зрештою? Нічого страшного. Так він друг брата, але це може і на краще. Чому? Так тримати себе буде в рамках вихованості. А як ні... Отримає по своєму баняку від братика мого, і відразу всі звивини на місце стануть.

Доречі про братика. Де цього пуцвірінька носить? Поїхав з Тимуром, і ні сном ні духом, стільки днів тут не з'являються.

Якщо і сьогодні не з'являться отримає від мене добрячу прочуханку. Ритка геть вже скисла, лиця скоро на ній не буде. Хоч і не показує, як їй без них сумно, і постійно намагається триматися осторонь від розпитувань про них, але все ж...

Я її занадто добре знаю, щоб не помітити її справжнього стану. Навіть, моя зацікавленість Стасом, мені не стала на заваді відзначити, як з кожним днем їх відсутності, її настрій котиться у Татарари.

Ех, братику, у твоїх інтересах явитися як найшвидше. А то підемо шукати особу, котрий зможе підняти настрій подрузі. Так що, час пішов. А я ж така, що даремно словами не розкидуюся. І мені всерівно, подумаєш Артема не попереджу. Так що тут такого страшного? Ми достатньо дорослі дівчата.

Одне "але", і це "але" звати - Стас, він нас самих нікуди не відпустить. А іти з ним, знову можливо нарватися на з'ясування стосунків з кимось. Ну чому все так закручено?

Можливо щось написати тому лоботрясу? О, придумала!

Вибач, Ритуль, мене завчасно, але це все на твоє благо. Не можу я спокійно дивитися, як ти чахнеш з кожним днем. А з тим дурнуватим парі ми розбиремося, і вони поповній понесуть відповідальність за скоєне, але зараз вони тобі потрібні.

Написала повідомлення. Хитренько посміхнулася. Ще одну капость наворотила, ну не можу я спокійно сидіти і нічого не творити.

Надіюсь, сильно по шапці не отримаю за цей невинний жарт. Та і Ритка не образиться. Ех, схрестила пальчики, хоч би все вийшло так як я задумала.

Це все на добру справу, переконувала себе по дорозі до баби Нюри, і хитро поглядала в сторону сумуючої подруги. Вона настільки поринула у свої думки, що і не помітила моїх поглядів. А от Стас все добре побачив.

- Моє чуття підказує, ні воно просто волає , що ти знову щось утнула. Боюся спитати що, - примруживши очі, вивчаючи на мене поглядав.

- Ну і не питай тоді, - відповіла посміхаючись, на що він тільки похитав скрушно головою.

- Дограєшся, Лєрусь, ой дограєшся...