10.4

Пофліртувала. Мрійниця. Представила себе спекотною красунею, що знається на звабленні. Ага, щоб часом. Мені ніхто і слова вставити не дозволив. Тільки намагалася щось сказати, як перебивали своїми репліками. Та ще й всім своїм виглядом Артем показував, що я його і ніхто не має права чіпати. Дякувати, що Тимур тільки очима стріляв. Власниками себе представили. Уууу, прибити мало.

Хотіла їх позлити, але вийшло навпаки. Сама зараз іду додому, наче мене якийсь ґедзь вкусив за одне місце цікаве. Ну як так можна?

Протріщали вони цілий вечір, як баби базарні. Пореготали над анекдотами, часом тільки їм зрозумілими. Ще й про зустріч домовилися. Ну хоча б щось добре, наче примирення між ними настало, вже не кидали невдоволені погляди один на одного.

А мене з Лєркою більше від себе не відпускали, навіть до вбиральні, і то під конвоєм ходили. Відповідно, будь-яке бажання танцювати пропало, і останні півгодини скиглили, що хочемо додому. Ще й так сиділи ми розділені хлопцями, що і не поговорити між собою ніяк. Цілковите знущання вийшло, а не вечірка.

От нестерпні, весь вечір спаскудили. І падлянку скоїти не дозволили. Хіба можна такими йолопами бути?

І не було б нічого, що зігріло, мою бешкетну душу, якби бармен, лапочка, не приніс ще одного стільця нам. Я скористалася шансом і зістрибнула на вільний стілець. Артем німим питанням обдарував, що це було? А я як ні в чому не бувало просто знизала плечима, немає потреби більше сидіти у нього на колінах. Правда шкода бармена, його Артем обдарував гнівним поглядом, якби міг то і спепелив би на місці. Хлопчина здогадався, що пахне смаженим, то ж дременув на своє робоче місце і більше до нас не потикався, від гріха подалі.

В якийсь момент, я навіть до Грицька підморгувати розпочала. Він повеселішав, направив свої голоблі до нас, танець хотів запросити, мабуть, бо повільна мелодя була. Але щось пішло не за планом. За кілька кроків до нас, різко зупинився, змінився на обличчі, поблід бідолаха, розвернувся і запросив іншу дівчину. Та ледве не впала від щастя, яке до неї привалило, вчепилася за нього кліщем, і цілий вечір не відпускала. Мені навіть шкода його стало, таке стражденне було у нього лице. Ще б пак, він напевне мав зовсім інші плани на вечір, але і у нього вони пішли коту під хвіст.

Таке життя, хлопче, часом непередбачуване, і дає запотиличники, там де ти і не очікуєш. От і я не очікувала такого грандіозного облому від цього вечора, а отримала, і не один раз. Ще пару хлопців так само як Грицько ішли до нас, але чомусь не доходили. Мене цей факт сильно нервував. У нас що? Пороблено і задавлено, чи що?

Я все ніяк зрозуміти не могла, чому нас всі хлопці в клубі обходили стороною. Та глянувши на одного з наших сучасників, коли хтось, з потенційних кавалерів, до нас наближався, самій погано стало. Тут не тільки мороз по шкірі пішов, а й дрижаки брати розпочинали, такі вони сердиті були, у той момент, навіть Марк і той, якогось милого вовком дивився.

Та що з ними всіма таке? Блекоти наїлися сьогодні однозначно. От що значить не покормити нормальною їжею хлопців, дикими тваринами стають, на людей погрожують кидатися. На майбутнє будемо знати - перед походом до клубу вдосталь нагодувати м'ясом їх потрібно, можливо і подобрішають. А так, такий вечір зіпсували, і повеселитися не дали, крокодили одним словом. Це якщо культурно висловлюватися.