10.2

На танцмайданчику спокійно обійшлося, і рушили до нашого столика. Відвідувачі клубу були явно розчаровані. Бійку очікували? Сто відсотково очікували такого варіанту. Он як насуплені сидять, не засумнівався, що ще й тоталізатор влаштували, і хтось програвся. А от і не дочекаєтеся бійки, ми вміємо обходитися мирними перемовинами. Помахати кулаками завжди встигнемо і у спортзалі, тим більше ми добре знаємо один одного. Так що не варто вступати у бійку, нічого горошого з цього не буде.

Стас з Лєрою ішли попереду, і взагалі спілкувалися тільки між собою, та не звертали жодної уваги на будь-кого. Складалося враження, що пропади звідси, в одну секунду, всі люди, вони б і цього не помітили. Так зайняті були розбірками між собою. Збоку нагадували парочку, що доволі довгий час зустрічається. 

Можливо і справді у них щось вийде, та не встрягати у їхні стосунки? Так, Лєра, моя сестра, але вона вже достатньо доросла щоб мати стосунки з хлопцем, то хай вже це буде краще мій друг, ніж невідовімий недоумок, у якого незрозуміло що на думці коїться. Стас хоча б не образить мою сестру, а якщо насмілиться, я завжди знаю де його знайти. І ще, він вже всерівно не звертає на мої попередження жодної уваги, йде напромолом. Хто знає, ніколи раніше не бачив його таким... закоханим, чи що.

Аж завидки беруть, що у них все так просто, та більше ніхто під боком не тиняється, загрожуючи відбити. Та і ніякого дурнуватого парі не було закладено. І боятися немає чого. А тут тільки й переживаєш, щоб випадково хто не обмовився, і дівчина, яка заполонила всі думки, не відвернулася від мене. Що хотів, сам у таку дурнувату ситуацію вплутався. Хто заважав відмовитися від договору, запротестувати, та друзів направити на путь істинний.

Так ні, захотілося погратися. І з чим, чи краще сказати з ким - із самим собою вийшло. Сам себе і обіграв, та загнав у тупий кут. А могло статися все набагато простіше, і ми можливо були б уже парою, без жодних підступів, та суперників-друзів. Ну чому нас тягне до одних і тих же дівчат? Ніби на ній світ клином зійшовся, а інші просто зникли з усіх радарів, і не з'являться більше.

Тепер і займаюся самоїдством. Як ніби більше зайнятися нічим. Совість прокинулася, чи що?

Доречі, потрібно прослідкувати за своєю дівчинкою, щоб жоден руки не простягав до неї, навіть якщо це і мій друг. І так проґавив момент.

Обернувшись помітив не надто радісні обличчя Тимура та Рити, ще й якогось милого, він вів дівчину під руку, як бешкетника що нашкодив. А от Марка щось дуже веселило, шкірився так задоволено, та очима блимав. Цікаво, що могло статися за такий короткий період часу, доки ми йшли до столиків. Сумніваюся що щось масштабне.

Доки розміщалися за столиком, виявилося що невистачає одного стільця, і поблизу вільних не намічалося. Думав не довго, щоб нікому іншому не прийшла в голову така ж геніальна ідея, як і мені. То ж діяв на випередження. Схопив Ритку, і доки вона не зрозуміла що до чого висадив собі на коліна. Вона ж тільки пискнути і встигнула. Хотіла ще щось проти сказати, та скочити з моїх колін, але я вкорінь відбив їй бажання робити подібне.

- Чи тобі, Ритуль, буде приємніше сидіти на колінах у твого нового кавалера? Полюбляєш незнайомців... - прошепотів на вушко так щоб тільки вона і почула, - та і буде дивно виглядати, якщо ти розпочнеш стрибати по колінах всіх хлопців за столиком, не знаходиш?

Знаю, що дещо образливо сказав, і міг образити ніжні почуття нашої принцеси, але подіяло. Ритка швидко зрозуміла, що пахне смаженим, якщо вона втече від мене, і втихомирилася у моїх обіймах.

Задоволена посмішка Марка, плавно сповзла з його обличчя, як тільки він на нас поглянув, залишився незрозумілий перекошений оскал. Зі сторони наші перемовляння можна було прийняти за воркування закоханих. Ну і нехай, мені ж тільки на руку. Щось мені підказує, що мої надії на примирення з другом не відбудеться, покрайній мірі сьогодні. Аж надто прискіпливо свердлив Марк нас недобрим поглядом, навіть я б сказав, ображеним чи що.

Що ж ти друже задумав, і що тут забув?