8.3

Доки ішли я озиралася на всяк випадок, мало ще нам на хвіст сіли крокодили, як назвала хлопців Лєрка. Але все було спокійно.

Правда немішало б ще було дивитися і вперед. Дорогу нам перегородив зарозумілий екземпляр з рудим чубчиком. Мати рідна, і де тільки беруться такі чудики? Як там його? Грицьком, здається баба Нюра називала.

Став у стійку професійної фотомоделі і дивиться на нас з-під лоба, бровами грає. Що він робить? Щось мені це віддалено нагадує...

А згадала, такі схожі відео скидають в інсту підкачані красені. Аха-хах, то він їх копіює, жах до чого дожився бідолашний.

- З ним усе нормально? - тихенько спитала Лєрка, як з язика зняла питання.

- Не впевнена, - пролепетала, - а може ну його, ті хованки та похід до баби Нюри? Вертаємося до наших крокодилів фарбованих у рожевий.

- Ага, вони мені також вже безпечнішими виглядають, ніж оцей во, - підтвердила так само тихо Лєрка.

Наш новий зустрічний тим часом почав проводити якісь дивні маневри, що нагадували рухи тих качків з популярних інстаграмних відеороликів. Виглядало схоже, цікаво скільки він тренувався перед дзеркалом, щоб досягнути подібного ефекту?

Відверто ми розгубилися. Стояли мов бовани та витріщалися на шоу, яке люб'язно демонстрував хлопець. Можливо було б і смішно, якби основні потуги справити враження не направлялися на нас.

Що він цим хоче добитися? Ми вже відійшли від шоку, і так ледве стримуємося, щоб не зареготати або втекти. Але він один, а нас двоє.

Та і якщо що ми і битися трошки вміємо, дякуючи Артему. Він потурбувався про наші вміння із самооборони. Так він взагалі турботливий та хороший, але інколи такий дурень, чесне слово ну ні краплі не прибріхую.

Грицько, мабуть вирішивши, що справив достатньо сильне враження на нас (о так, він навіть і не здогадується, наскільки нам смішно), рушив у наш бік. І так як мега круті чоловіки роблять у деяких фільмах, від бедра, поправляючи свій накрохмалений чубчик.

Цікаво, він також як ті красунчики, робить зачіску праскою для волосся, та користується різною декоративною косметикою? Ні, я не маю нічого проти того щоб хлопці доглядали за собою, я навпаки тільки за, але... Так саме "але", деякі хлопці фарбується та роблять укладання волосся більше ніж дівчата, а це вже дивно. Чи я помиляюся?

- Давай закладемося, що як підійде до нас знов займе відрепетирувану стійку, - уже нестримавшись, відверто знущається Лєрка.

- Ну вже ні, я програвати не збираюся, - відмовилася, нема дурних так безглуздо поступатися, - Цей індивід тільки і живе у соціальних мережах, тут і гадалкою не потрібно бути, щоб його кроки на перед передбачити.

- Ага, а мені цікаво, що він говорити буде.

Я тільки і зробила що мугукнула, бо "зіркун" вже підійшов до нас, і розпочав займати наступні демонстративні стійки. І йому самому ще не набридало? Бо мене оце все позерство уже дратує. Йому що немає чим зайнятися? То ми зараз швиденько роботу організуємо. Бо я бачу у нього від неробства таракани в голові казитися розпочали.

- І куди, такі спокусливі малята направляються? - який репучий та неприємний голос.

Мабуть не даремно кажуть, що жінки люблять вухами. А у цього голос, ніби шліфмашинка пройшлася по металу, від неприємних асоціацій аж поїжилася. Все ж краще б він мовчав і далі показував нам німе кіно.

Вся його попередня робота пішла коту під хвіст. А це його "спокусливі малята"... Фе, яке ідіотське вираження, ми ж не у нічному клубі, щоб вестися на такі пікапеські підкати.

На хвилиночку, ми стоїмо посеред села, на стежці де корови з курками гуляють. Та і вдягнуті ми по погоді, прості топи з шортами та сланці на ногах, обов'язково кепки, щоб в голову сонечко не напекло.

Не те що Грицько вибрався, перший хлопець на село, напевно вирішив підкоряти корів з курками. Знову світлі футболка та джинси з білосніжними кедами, та ще й куртку джинсову в руках тримає. Від зміни своїх поз все її перекидає, то з плеча на плече, то ще кудись приткне, і навіщо вона хлопцеві? Можливо змерз бідолаха, от цікаво, йому в +35° тепла в тіньку, не підпарює нічого? Та й де ж він головний убір одягне. Чубчик-то примне накрохмалений, біда страшна буде.

- Мимо йдемо, мимо, - відповіла, і бочком, бочком обходимо диво-створіннячко, мало що, а мо кусається і заразний?

- Ну що ж ви так зашарілися? Невже через мою до вас увагу?

Оце питання, то ми зашарілися? Та ми ледве регіт стримуємо, а він вже собі лаври приписує. Ну і що тут відповісти. Доки я думала, Лєрка знайшла що сказати, і не просто, а цілу сценку розіграла, ну артистка.

- Ах, ми так вразилися твоєю красою, - ще й руку до грудей приклала, - що навіть і не знаємо, як від такого п'янкого видовища відійти, - а для Грицька - це мед на вуха, - І щоб прийняти до тями нам конче необхідно відлучитися, бо ще кілька хвилин і ми втратимо своє самовладання. Бувай, неземний красень.

І вкінці для запечатання потрібного ефекту, важкий подих, млосний погляд, і страждань побільше. Помахали ручками і на тапки звідти, поки не втратили "самовладання", бо вже пирскали від реготу.

- Оце, гусак... він що і справді повівся? - реготала Лєрка.

- Лєрунчик, я просто зобов'язана тобі вручити Оскар за таку майстерну акторську гру, - підтримала я подругу реготом.

- Фух, давно так не сміялася.

- Це точно, але тепер нам ще й цього "мачо" потрібно обходити десятою дорогою.

- Та ну заспокойся, - махнула рукою Лєрка, - він взагалі нешкідливий, мабуть.

- Угу, "мабуть" тут ключове слово.

- Та годі бути параноїком. Обіцяю, якщо перестріне нас я з ним розбиратися буду, - підтримали рукостисканням домовленість.