7.5

Рита

Оце я кашу заварила. Краще не придумаєш. Одного в дурні пошила покусавши та відштовхнувши. А іншого сама ж і поцілувала, і не просто так легенько, а ледве не з'їли один одного.

Дякувати Лєра протверезила мені мозок від солодкої рожевої мани. І як тепер зі всім цим добром розбиратися?

Поки ми сиділи удвох поїдаючи шоколад було все добре. Так саме добре, допоки не приперся Стас, щоб його білки покусали, а потім ще й горіхами закидали. Почав якусь нісенітницю верзти, та я особливо і не прислухалася, он своїх вище димаря, як же важко розібратися.

Коли до нас приєднався Артем, та поліз до мене зі своїми обіймами, стало складно думати апріорі. Не думки, а полова ніякого логічного ланцюжка збудувати неможливо.

Тимур, взагалі стояв осторонь, як бідний родич. Тільки очима на нас стріляв з якимось безмовним докором. Немов я його зрадила. Та що за дурниці лізуть мені у голову. Яке зрадила, та ми ніхто один одному. Так раз на побачення сходили та поцілувалися. Та зараз я не впевнена, що можна вважати ту маленьку прогулянку парком побаченням. Так вигуляв ще одну фанатку, яких десятки має. І поцілував тоді мене, ніби пожалів. Це я вже при порівнянні визначила з його сьогоднішнім поцілунком, такою собі вимогою признатися в симпатії, бо про ніяку закоханість і мови не може бути.

Артем, та що ж ти твориш. Хотіла з'їсти ще шматочок шоколаду поринувши у думки, а він взям і забрав ласощі. Та ще як забрав. З'їв з моїх рук пильно дивлячись мені у вічі. Наче непросто забирав ласощі облизуючи мої пальці, а ще невідривно стежив за мною і поглинав всі зміни моїх емоцій. Смакував по-своєму, тільки йому відомим методом.

Та я ледь не задихнулася від надлишку переживань. Не могла відвести погляд від його гіпнотичної блакиті. Серце гупало, як шалене, у вухах починало шуміти.

Якби ми тут були самі на наших дивоглядках нічого б не закінчилося. Дякувати здоровому глузду, Артем не поцілував мене при всіх. Якби таке вчудив, я б провалилася від сорому. Ми ж з ним не пара, стосунків між нами ніяких немає.

Про що я думаю, які стосунки, та у них парі ж укладено. От я недотепа, знову повелася на його чарівність. Так як же я тепер розумію дівчат, які тужливо поглядали на нього, з надією привернути до себе його увагу, хоча б на мить.

Раніше дивилася на таких нещасних і жаліла, за їхню слабкість перед хлопцем. А тут само розталим морозивом на сонці розтеклася біля нього. І це він особливо не старався.

Що ж буде якщо вони візьмуться за мене на повну силу? Мати рідна, та я пропаду, мені не вистачить досвіду в таких справах сердечних, та і витримки. За що це мені все? Я готова вже завити на місяць, як вовки це роблять.

Щоб трохи розвіяти навіяний хлопцем стан поглянула на Лєру. А в них щось явно пішло не за планом, питання тільки за яким. Лєра задумливо розглядала мене з Артемом, щось вже надумала, знаю її цей погляд таємничий. Разом з тим потирала пальці, а Стас з вдоволеною фізіономією облизувався. Він що, проробив схожий на Артемовий маневр із шоколадкою, провернув з Лєрою? Та він божевільний. Лєра могла запросто, своїми манікюрами, розписати його наче вафельку. Їй це раз плюнути, якщо це вимагають обставини. Тільки Лєра не веде себе як остання дурепа, навідміну від мене.

Не варто забувати, що все може виявитися лише майстерною грою. І всі зусилля вкладені у цю гру для виграшу в парі. Так гірко розуміти, що я лише розмінна монета в чиїхось ігрищах.

Невже мене не можна просто покохати? Не гратися зі мною, а щоб все було по справжньому. Кішки на серці почали шкребтися, від цих гірких думок. Сльози не котяться градом по щоках, і то добре. Ще чого не вистачало - показати свою слабкість перед ним. Ні, я сильна морально дівчина, і зі всіма викликами долі впораюся.

Як же шкода, що все не взаправду. А так хочеться щоб Артем не грав зі мною...