7.1

Лєра 

Стас, зараза рідкісна, знову облив мене водою. Тепер я мокрим хлющем маю ходити? Ха-ха, зате він не кращий, я на ньому також не залишила живого місця, тобто сухого. А фігурка у нього така нічого...

Ей, Лєрунчик, прокидайся! Так, де там водичка? Полоснула себе знову, освіжилася. Хух, відпустило. Оце дикість, на Стаса задивилася. Жах. Потрібно Ритці розповісти, разом порегочемо.

- Рито, ти представляєш, цей гад, мене знову водою облив... - а від Рити нуль емоцій, тут щось не так. - Ей, подруго, ти чого?

Ставить на стіл тарілки, та зачаровано посміхається сама до себе. Це не моя подруга, поверніть мені мою Риту назад.

До кухні запливає, не менше зачарований Артем, та млосно переглядається з Риткою, він мені нагадує Падишаха, баби Нюри, після того, як той нахабний котяра, зжер нашу ковбасу. Тааакс, оце так пироги. Все з вами голуб'ята ясно. Вже воркували, не бійтеся десь тихенько. Ну-ну, а те що парі закладено, то нічого? Я тобі розум поверну подруго, тримайся.

Хотіла вже вивести за шкірку Ритку, відфутболивши братика, це я легко, як два пальці об асфальт. Так тут ще один, горе Ромео, намалювався. Зустрічайте, так фанфари забули, Тимур, таа-дам.

А що ти, поцвіріньку, покусаний такий, га? Невже, Ритулька постаралася? Аха-хах, молодець подруго.

Так і бути культурненько виведу тебе, не за шкірку теліпаючи. Ще не весь мозок курячим став. Є можливість повернення до нормального людського стану. А тим фазанам, пір'я на хвостах пообщипувати треба, он як дівчині голову задурили, аж в хмарах літає.

Треба рятувати подругу. Ми своїх не кидаємо.

- Ритуль, допоможеш мені з одягом? - зкорчила стражденну фізіономію, я себе люблю, не подумайте грішним ділом, що себе ображаю, так просто вирвалося.

- А? Так, звичайно, - ну хоч щось, відмерла, надіюсь приземлення пілота було нормальне.

Зайшовши в душову кабінку покликала Риту. Як добре, що батьки відразу зробили все як треба, намилилися перебратися жити сюди, у селище на пенсії.

- Ой, тут щось з краном, - звичайно я придурююся, я тай з краном не справлюся, але ж Ритка зараз не від світу цього, от і повірила, свята простота.

 А коли зайшла моя зачарована принцеса, я її добряче так облила водою, так ще й прохолодною. Я не живодер, крижаною обливати. Вона від шоку ледве-ледве дихати не забувала, ну точно риба, яку викинули на берег. О, а лице яке в неї кумедне, жаль не можу на камеру зафільмувати, потім разом би пореготали.

- Ти, з глузду з'їхала? - так малувато буде, треба ще. Добавила, мало подруга освіжилася, ще таргани п'яні, хай тверезіють.

- Та щоб тебе Падишах обіс... 

- О, тепер те що треба, а то замість мозку рожева солодка вата була.

- Яка ще вата? Тобі, що сонце вдарило по макітрі? Чи Стас шлангом з водою добряче тріснув? Скажена, нащо облила? - оце прорвало греблю.

- Це ти мені скажи, - почала єхидненько, - то з одним воркуємо, а другого кусаємо?

Рита нічого не сказала, почервоніла, як рак в каструлі з окропом. Ще й очі вона опускає, ох подруго, то ти там добре справ наворотила.

- А я так бачу, на злодієві і шапка горить, - підсумувала, - ну партизан - зізнавайся, викладай все як є, точніше як було.

Як на сповіді розповіла мені - і про грозу з поцілунками, і як Тимура покусала, і як на Артема кидалася, голодною кішкою, ну це я вже від себе трохи фарб додала.

- Охо-хо, подруго, та ти попала.

- Та знаю, - взялася за голову Рита, і ледь не плаче, - що я наробила, от дуринда.

- Ну-ну, ще нічого не втрачено, ну подумаєш - поцілувалися, ще пару разів, - Ритка ще схлипнула, - ей, досить соплі розводити, я між іншим зі Стасом у грозу також... цілувалася, - останнє слово вимовила ледь чутно.

Ритка аж рота розкрила і ревіти перестала.

- Не може бути, ТИ, і зі Стасом? Все мої таргани в ауті.

- Сама досі в шоці.

- І що робити далі?

- Що, що? Шиї намилити їм потрібно, от що, - повернувся мій запал, - тільки давай домовимося - надалі розповідати подібні казуси.

- Ок, і витягувати з халеп одна одну і далі, як ти мене сьогодні, - фірмове наше рукостискання, обіймання та цілування, все ритуал домовляння завершено успішно.

Ха-ха, хлопчики, дівчатка вже з нормальними мізками, а не солодкою ватою замість звивин. Гра продовжується!