6.3

Правду кажуть - можна вічно споглядати три речі: як горить вогонь, як тече вода і як працює інша людина.

От і ми, сиділи і милувалися, як троє хлопців встановлювали басейн у спеціально відведеному для цього місці. Краса, от дивилася б собі і дивилася. Але їжа сама себе не приготує. Наші животики уже розпочали, своєю піснею, нагадувати про себе. Адже обід у баби Нюри хоч і був дуже смачний, але вже пройшло доволі багато часу від обідньої пори.

- Сьогодні моя черга, чи може разом? - жалібно спитала у Лєри, все ж таки надіялася, що подруга мене пожаліє.

- Вибачай, Ритуль, будеш чистити картоплю сама, якби це був якийсь інший день я б тобі допомогла, але почуваю себе розвалюхою, - не менш жалібно виправдовувалася подруга.

- Ну хоча б салатик зробиш? - і головне, очі зробити, як у Кота зі Шрека.

- Ну гаразд, - здалася швидко, підняла руки вгору, - виручу свою улюблену подругу, мало я допомога ще мені потрібна буде в майбутньому.

Як же я не люблю чистити молоду картоплю. Руки після цього жахливо виглядають. Лєра із салатом уже справилася і відпочивала на гойдалці. Я ж намагалася відмити свої ручки, та де там.

Коли хтось зайшов на кухню? Як я пропустила цей момент? Але руки по боках від мене на мийці повідомили, що це не подруга, і не Артем. Та шепіт на вушко прояснив ситуацію, пустивши табун здичавілих мурах по тілу.

- А що ти робиш, красунька? - ух, прибити мало, хіба можна так лякати людину.

- Тимур, ти з глузду з'їхав, я ж могла і сковорідкою пригріти з переляку, - злякано пропищала, а я могла, і легко, потім прийшлося б пояснювати звідки у хлопця виріс ріг на лобі, а може і амнезія проявилася, після удару.

- Всі потенційно небезпечні предмети далеко знаходиться від тебе, - далі шепоче на вушко, та ще й обійматися починає.

- Ти, що робиш? - поведінка у нього дивна, по крайній мірі мені, то злиться на мене, то ласкавий враз став.

- Обіймаю дівчину, яка мені подобається, - відчуваю, що посміхається, як кіт, що вліз у банку зі сметаною.

- А ти впевнений, що нічого не переплутав?

- Чому б це?

- Тут вибір не особливо великий, то можливо тобі просто здається, що я тобі подобаюся, - видихнула театрально, а що їм можна погратися, а мені ні.

- Я тобі вже не вперше говорю, що ти мені подобаєшся, а ти, Ритуль, все втікаєш від мене і уникаєш.

Він, що притензії висуває? Ах, мало уваги приділяється його індичій персоні, добре, поставимо галочку.

- Щось, напевно у мене зі слухом чи з пам'яттю проблеми, не пригадую, - потрібно інколи і дурненькою прикинутися, для свого ж блага.

- Може, досить бігати від себе, я ж тобі також не байдужий, я ж бачу, як ти на мене дивишся...

ЩО? Після його слів, я повернулася в кільці рук, до нього лицем. Це на що він зараз натякає? Можливо на те, що я закохалася у нього і слинку пускаю на "прекрасного принца"?

Ну зовсім недавно, можливо так і було, але не після того, як я дізналася, що мене розіграли, як приз. Цей факт допоміг позбутися рожевих окулярів. Що ж би такого вичудити?

А доки я думала, і придумувала каверзи. Цей індик мене поцілував, і не так, як на побаченні легенько, я б сказала - пристрасно. Ще й тримав руками, мабуть боявся, що втечу.

Ефекту - "Вау", як це було при поцілунку з Артемом, зараз не виникало. Чому б це? Невже обстановка не романтична, чи можливо подіяли його слова самовпевнені, але факт залишається фактом, я не розчинилася в поцілунку. Довго не думаючи взяла і вкусила його.

- Ти, чому кусаєшся? - здивувався, і не розуміючи кліпав лупалками, а я скористалася моментом, і вибралася із загребущих рук.

- А нема чого руки свої разом із язиком розпускати.

І вискочила з кухні, мало що, ще де приб'є на місці, хто його знає. Он який впевнений, що я маю стелитися перед ним, мало не килимком перед ногами. Індик, одиним словом.