6.1

- Ой, людоньки, - перелякано сплеснула руками баба Нюра, - хлопчики, що це з вами сталося?

О так, ми не могли пропусти такий феєричний момент - появи пофарбованих хлопців перед очі баби Нюри. І коли наші браві хлопаки, як каже бабуся, зібралися заготовляти дрова, ми сіли їм на хвіст. Скільки вони вчора не старалися змити ненависний рожевий тонік, у них нічого не вдалося, тільки дещо тьмяніше стало виглядати, не так ефектно, як було відразу. А так шкода. От у мене ніколи настільки гарно не фарбується, ну що за несправедливість така вселенська?

- Бабо Нюра, все добре, - поспішив заспокоїти Артем, - ми дещо шампуні поплутали.

- Ви ж акуратніше там, а то ще де так поплутаєте і волосся раніше часу розпочне вилазити, - цілком серйозно розпочала баба Нюра, із виразом знатока справи, продовжила повчати, - от мій дідуган, також брав мою фарбу для волосся, молодість хотів згадати, старий пердун, так інструкції не прочитав, що ж ви думаєте? Місяць лисий ходив, о, - ще й палець до неба підняла, - ох, як я за ним скучила, за своїм старим, як же мені його не вистачає...

Змазнула сльози, що навернулися. О на тобі, тільки цього нам не вистачало, зараз баба Нюра знову розклеїться і будемо відпоювати її чає, дуже вже любили старенькі один одного. Ох, скільки ми раз слухали їхню романтичну історію великого кохання.

Ми вже тут зібралися брати в свої руки створення психологічної підтримки, як сталося те чого ніхто не очікував.

- Му-у-у-у-у!

Почулося з дороги протяжне, на цей благальний клич ми всі дружно оглянулися. Що тут робить корова, якщо вона повинна бути на пасовищі. І відповідь з'явилася відразу за Муркою баби Нюри - хлопець, приблизно нашого віку, тільки якийсь дивний.

Скажіть ну от хто одягає пасти корів - стильні джинси, явно нові, білу футболку і білосніжні кеди, та вони у нього сяяли як причандали у кота після вимивання. Як квіточка на торті, до цього сумбуру був налакований рудий чубчик, який він манірно поправляв ніби позуючи.

То ж нічого дивного, що ми випали з реальності на кілька хвилин, повідкривавши роти. Ну ні, наші хлопці, навіть з рожевими шевелюрами виглядають не так ... дурнувато.

- Ах ти ж, хфотомодель обскубана, та я зараз твої пантохлі у коров'ячих лепешках змащу, - завелася баба Нюра, - ти, скотиняка така, куди мою Мурку завів? Де пасовище, лобуряко?

Та як зірветься з місця разом з дрином, їй точно більше сімдесяти років? Вона зараз нагадувала молоденьку козу, яка скаче по горах, так само жваво бабця Нюра скоротила відстань із диваком. Те чудо також не очікувало таких маневрів. А тут в добавку баба Нюра ще й дрина запустила в горе-хфотомодель.

Ого-го, не хотілося б псувати стосунки із бабою Нюрою, вона дуже влучно кидає. Якби те руде непорозуміння не відскочило в останній момент, ох і світло йому було б ходити вечірніми вулицями, так як підсвітка була гарантована. А як же феєрично він падав у лепешки Мурки, які та так вчасно залишила для м'якої посадки місцевого денді.

Бідолашний, мало того що отримав тлумаків від бабці Нюри, так ще й зіпсував свої новенькі стиляжні речі. А чубчик... чубчик-то тепер тримав свою форму не завдяки лаку для волосся... А як він біг, аж п'ятки горіли. А ми не знали, що нам робити. Та реготали до сліз. У нас аж щоки та боки боліли від несамовитого сміху.

- Бабцю Нюра, - несміло обізвалася я, - а це хто?

- Так це ж - Грицько, Манькін внук, - пояснила обурено баба Нюра, її ще роздирала злість на цього рудо-чубчика, але побачивши нерозуміння в наших очах продовжила, - приїхав недавно, таке путо, ой-йой, не те що ви дітки, о які толкові. Хлопчики он дрова мені допоможуть заготувати на зиму, - вказала на добрячу гірку, - а дівчатка, які гороші, красуні, допоможуть грядки сполоти. А я поки що Мурку на пасовище відведу. Ох, попадись ще мені зараз Грицько, дрина на спині поламаю, - пригрозила тим самим дрином.

От тобі раз, от тобі й два. Догралися. І мене з Лєркою на панщину загнали. Знала ж, що хитра бабка, ох і лисиця, всім роботу знайде. Як то кажуть - лідер визначається умінням делегувати свої повноваження колегам, от баба Нюра - стовідсотково лідер.