4.2

Озброївшись м'якими іграшками, старими ляльками та ліхтариками вирушили робити шкоду. На частину хлопців пробиралися мов злодії навпомацки, тільки близкавка освітлювала нам подекуди шлях.

Задум був простий виставити на підвіконнях ляльок підсвітивши лиця ліхтариками, а м'які іграшки підкласти у ліжка та поблизу на підлозі. На перший погляд нічого надзвичайного, але з просоння та ще в грозу... Нам потім буде хана, але це все буде потім. Зараз головне реалізувати план наяву. Вже коли були біля дверей кімнат зупинилися. А як ми їх будемо на ноги підіймати? О тут ми не продумали. По звуках з прочинених нами дверей хлопці сплять і їм хоч би що на негоду за вікном.

Тихенько на пальчиках оформили спочатку кімнату Тимура, вона була центральна. Хлопець спав на животі звісивши руку донизу. Взяла підставила щей кружку з водою так щоб занурив пальці, підчас даного маневру він здригнувся. Переживала страшенно, що зараз проснеться і зловить, але він щось пробурмотів увісні, і далі спав. Оце сон та нерви сильні у нього, і як його будити тепер, щоб самим не попастися відразу.

Потім розділилися Лєра пішла до Стаса, ну дуже вже вона хотіла йому нашкодити, а я до Артема, куди діватися.

Знову прошмигнула як мишка тихенько. Спочатку поставила ляльку з ліхтариком, увімкну як буду вислизати з місця злочину. Далі поклала кілька малих пухнастиків на підлогу, і підійшла до ліжка. Артем також спокійно спав, нахилилася та поклала зайця з собачкою біля нього на ліжку. Ох потрібно було ще взяти зубної пасти та розмалювати їм лиця, пізніше потрібно буде провернути і цей трюк, тому як зараз вже пізно. Ох і чому я не зв'язала своє волосся, можливо і все чисто провернули, якби не така маленька недбалість.

На якийсь час завмерла біля Артема, він прокинувся. Та ні, здалося напевно. Вже перед виходом згадала про ліхтарик. І коли вже була біля вікна почула сонне.

- Рита? Що ти тут робиш?

Капець, не здалося. Усе попалася. Караул, що робити? І тут мені по руці щось мерзенне полізло, аж мороз по шкірі, що могло від вікна таке вишкребтися. Блискавка освітила мені руку. Мати рідна, ПАВУК!!! Так ще й здоровенний, чи то мої очі його таким намалювали. Я їх страх як боюся. Та ще як не гримне, що шибки затряслися. Я з того переляку заверещала, підскочила, як коза, руками заматиляла, скидаючи багатоногу мерзоту, та ще й зачепилася за пухнастиків на підлозі. Отак і гепнулася на Артема. Якби хлопець вчасно не зреагував і не підхопив мене, то покалічилися б обоє, ходили б з підсвідками серед білого дня, і кому докажеш, що випадково вийшло.

Як я опинилася притиснутою до ліжка Артемом, оце загадка, ну ніяк в голові не вкладається. Він на мені важко дихає, як ви думаєте чому? Регоче, сволота. А у мене тут руки ноги трусяться, такого жаху пережила через клятого павука.

- Ти як, ціла? - шепоче грайливо.

- Та наче, ціла, - шепочу у відповідь йому.

- Що ти у мене забула? - вже не так весело шепоче, а я б сказала з придихом, ще й носом у волосся занурився за вушком, та й злазити з мене не збирається, руками страхує, щоб не втікла.

- Так, іграшок принесла, щоб спати не так страшно було, гроза все ж таки, - а що я мала говорити, коли зловили.

- Дякую, за турботу. Я дуже злякався, - ой-йой, щось не те, що він робить? - І твоя присутність мене дуже заспокоює...

А от того що він мене почне цілувати я от геть не очікувала. Спочатку щоку, а потім перейшов на губи. Оце він цілується. Жоден мій попередній досвід і близько не стояв, тепер я розумію про що дівчата мрійливо говорили.

І тут до мене дійшло. Я цілуюся з АРТЕМОМ, та ще цілком по-дорослому, і ще щось мені впирається в ногу, мабуть заєць. Так потрібно припиняти це дійство, і то негайно. І що тільки на нього найшло? Можливо я його по голові добряче гепнула. Але поцілунки такі солодкі... Коли його губи перейшли на шию у мене знову намітилося прояснення.

- Артем... Що ти робиш?

- Цілую тебе... - відірвався від свого заняття та тільки, щоб знову поцілувати в губи.

- А чому?

- Що чому? - знову зупинився, щоб поглянути на мене.

- Чому ти мене поцілував? - задаю очевидне питання.

- Ти мені подобаєшся, от і поцілував, - оце так відповідь, і що я маю відповісти.

Напевно я б ще довго не приходила в себе, якби гроза не нагадала про погоду за вікном, таким грохотом, що побудила всіх у будинку. По сусідніх кімнатах почулися гуркіт, крик, добірна лайка, деяку я вперше чула, ну і вереск Лєрки, мабуть її також зловили. Як ще вони не прокинулись, коли я верещала, чи тоді грім заглушив мій лемент. Шум у сусідніх кімнатах все наростав, і я поспішила вибратися з Артемового ліжка, та хто мене відпустив би. Схопив своїми ручищами ще сильніше притиснув до себе.

- Що ви знову начудили, дівчата?